Бачити скалку в чужому оці і не бачити колоди в своєму...
Посол Польщі в Україні Бартош Цихоцький назвав Степана Бандеру "ідеологом злочину і ненависті", у дописі, в якому підтримав посла Ізраїлю в Україні, той назвав Степана Бандеру “посібником нацистів”.
Представник держави, яка всі міжвоєнні роки здійснювала політику геноциду по відношенні до українців на державному рівні, ідеологія якої була нищення і полонізація інших націй, щось сміє говорити про "ідеологом злочину і ненависті".
Польща досі не вибачились за:
-Пацифіка́цію у Галичині (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej) — злочин проти людства, здійснений польською санаційною владою на українському населенні Галичини. Репресивні акції тривали у вересні — листопаді 1930 року за наказом Юзефа Пілсудського із застосуванням поліції та армії. Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ у Галичині. До поліційних акцій також долучились і військові підрозділи — полки уланів, полк кінних стрільців, з яких було виділено разом десять ескадронів кавалерії. У проведенні пацифікації військові підрозділи відзначились особливою жорстокістю і займалися переважно «екзекуціями». Пацифікація з участю поліції загалом охопила 325 населених пунктів у п'ятнадцяти повітах, а з участю війська — 168 місцевостей у чотирнадцяти повітах; загалом проведено 5195 обшуків, «умиротворено» близько 450 сіл із 3500.
-Нищення церков і ліквідація українських шкіл Холмщині й Підляшші. Школи стали винятково польськими, більшість православних церков поляки перетворили на костьоли.
Наприкінці 1937 поляки почали масове нищення церков, як «непотрібних об'єктів». З 389 православних церков, що діяли на Холмщині й Підляшші до 1914 року, залишилося 51 (149 перетворено на костьоли, а 189 — зруйновано).
Кампанія під назвою «ревіндикація» (з польської — «повернення майна»), досягла свого апогею в 1938-му, коли за два місяці — з середини травня до 16 липня, за даними Люблінського воєводського уряду було знищено 91 церкву, 10 каплиць, 26 молитовних будинки, загалом 127 святинь. Серед зруйнованих було 50 діючих церков, а також цінні пам'ятки церковної архітектури.
В останні довоєнні років поляки вдалися ще до іншого засобу нищення українців: озброєні польські боївки (так звані кракуси) нападали на українські хати і нищили все майно.
-Акцію «Ві́сла» ( Akcja Wisła) — етнічну чистку, здійснена протягом квітня-липня 1947 року за рішенням державного керівництва Польщі. Полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, — на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, з метою асиміляції українського населення. Було насильно переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3936 людей (з них: 823 жінки, 27 священиків), убито 655 осіб.
І за нищення євреїв поляками забув посол:
Погром у Єдвабному, — масове вбивство євреїв у селі Єдвабне у Білостоцькій області БРСР, 10 липня 1941 р. місцевими поляками, на чолі із мером міста М. Кароляком, а також мешканцями сусіднього містечка Вонсош, де вже відбулось знищення єврейського населення кілька днів перед тим.
Було вбила щонайменше 300 єврейських сусідів, а 40 було вбито раніше. Більшість із них — чоловіків, жінок і дітей — спалили живцем у стодолі.
У 1949 році відбувся процес у справі погромників з Єдвабне. Він проходив у Ломжі. Велика частина обвинувачуваних була засуджена, і отримала від 8 до 15 років в'язниці.
Погром у Єдвабне не був єдиним випадком знищення євреїв руками поляків. Але найбільш криваві події відбулися на початку липня 1946 го в невеликому місті Кельце, в 170 км на південь від Варшави. Всього в той день вбили, за різними даними, від 40 до 47 осіб, в тому числі дітей та вагітних жінок. Більше 40 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Ще близько 30 осіб було вбито під час нападів на місцевій залізниці.
Після цих подій вцілілі євреї почали масово залишати Польщу.
“Сироти від ідеолога злочину і ненависті «нехай відступлять назад і нехай посоромляться”, – пише польский посол.
Самокритично.
З Біблії. Новий Заповіт, Євангелія від Матвія (гол. 7, ст. 3): «І шаную ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш?» Також ст. 5: «Лицемір! вийми перше колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого»
Зиновій ГУЗАР
Представник держави, яка всі міжвоєнні роки здійснювала політику геноциду по відношенні до українців на державному рівні, ідеологія якої була нищення і полонізація інших націй, щось сміє говорити про "ідеологом злочину і ненависті".
Польща досі не вибачились за:
-Пацифіка́цію у Галичині (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej) — злочин проти людства, здійснений польською санаційною владою на українському населенні Галичини. Репресивні акції тривали у вересні — листопаді 1930 року за наказом Юзефа Пілсудського із застосуванням поліції та армії. Пацифікація супроводжувалась масовими арештами, побиттям та вбивствами людей, закриттям і руйнуванням українських установ у Галичині. До поліційних акцій також долучились і військові підрозділи — полки уланів, полк кінних стрільців, з яких було виділено разом десять ескадронів кавалерії. У проведенні пацифікації військові підрозділи відзначились особливою жорстокістю і займалися переважно «екзекуціями». Пацифікація з участю поліції загалом охопила 325 населених пунктів у п'ятнадцяти повітах, а з участю війська — 168 місцевостей у чотирнадцяти повітах; загалом проведено 5195 обшуків, «умиротворено» близько 450 сіл із 3500.
-Нищення церков і ліквідація українських шкіл Холмщині й Підляшші. Школи стали винятково польськими, більшість православних церков поляки перетворили на костьоли.
Наприкінці 1937 поляки почали масове нищення церков, як «непотрібних об'єктів». З 389 православних церков, що діяли на Холмщині й Підляшші до 1914 року, залишилося 51 (149 перетворено на костьоли, а 189 — зруйновано).
Кампанія під назвою «ревіндикація» (з польської — «повернення майна»), досягла свого апогею в 1938-му, коли за два місяці — з середини травня до 16 липня, за даними Люблінського воєводського уряду було знищено 91 церкву, 10 каплиць, 26 молитовних будинки, загалом 127 святинь. Серед зруйнованих було 50 діючих церков, а також цінні пам'ятки церковної архітектури.
В останні довоєнні років поляки вдалися ще до іншого засобу нищення українців: озброєні польські боївки (так звані кракуси) нападали на українські хати і нищили все майно.
-Акцію «Ві́сла» ( Akcja Wisła) — етнічну чистку, здійснена протягом квітня-липня 1947 року за рішенням державного керівництва Польщі. Полягала у примусовій, з використанням військ, депортації українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, — на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, з метою асиміляції українського населення. Було насильно переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3936 людей (з них: 823 жінки, 27 священиків), убито 655 осіб.
І за нищення євреїв поляками забув посол:
Погром у Єдвабному, — масове вбивство євреїв у селі Єдвабне у Білостоцькій області БРСР, 10 липня 1941 р. місцевими поляками, на чолі із мером міста М. Кароляком, а також мешканцями сусіднього містечка Вонсош, де вже відбулось знищення єврейського населення кілька днів перед тим.
Було вбила щонайменше 300 єврейських сусідів, а 40 було вбито раніше. Більшість із них — чоловіків, жінок і дітей — спалили живцем у стодолі.
У 1949 році відбувся процес у справі погромників з Єдвабне. Він проходив у Ломжі. Велика частина обвинувачуваних була засуджена, і отримала від 8 до 15 років в'язниці.
Погром у Єдвабне не був єдиним випадком знищення євреїв руками поляків. Але найбільш криваві події відбулися на початку липня 1946 го в невеликому місті Кельце, в 170 км на південь від Варшави. Всього в той день вбили, за різними даними, від 40 до 47 осіб, в тому числі дітей та вагітних жінок. Більше 40 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Ще близько 30 осіб було вбито під час нападів на місцевій залізниці.
Після цих подій вцілілі євреї почали масово залишати Польщу.
“Сироти від ідеолога злочину і ненависті «нехай відступлять назад і нехай посоромляться”, – пише польский посол.
Самокритично.
З Біблії. Новий Заповіт, Євангелія від Матвія (гол. 7, ст. 3): «І шаную ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш?» Також ст. 5: «Лицемір! вийми перше колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого»
Зиновій ГУЗАР
| Читайте також |
| Коментарі (0) |