Аудит від Моніки Левінські

Боротьба влади з опозицією набуває вже карикатурних форм
Йдеться про затіяний нашим урядом так званий аудит роботи попереднього уряду, мета якого прозора — прагнення влади нинішньої “наїхати” на владу попередню, нині — опозицію.
Зайве це підтвердила й прес-конференція в УНІАН в Києві представників американської юридичної компанії “Trout Kacheris” (“Траут Качеріс”). Саме з цією компанією наш уряд у травні уклав угоду на проведення аудиту попереднього уряду, насамперед щодо використання бюджетних коштів. Власне, це була прес-конференція Плато Качеріса, одного з двох власників компанії.

Отже, влада суверенної держави наймає для перевірки своїх фінансів іноземну приватну фірму. Безумовно, витрачання народних коштів треба контролювати. Але в чужій державі, спираючись на чуже законодавство!? Диво-дивне.

Ні, нема жодного сумніву в професіоналізмі американських юристів. Більш того, містер Плато Качеріс є одним з найвідоміших юристів Америки. За його плечима близько півстоліття служіння Феміді. Зокрема, був федеральним прокурором міністерства юстиції США, брав участь у численних розслідуваннях, пов’язаних з аферами в бізнесі, корупцією посадовців. Досить назвати дві гучні справи останніх десятиліть. Це знаменитий Уотергейтський скандал 1972 року, в результаті якого вперше в історії США внаслідок імпічменту був звільнений з посади президент держави, в даному разі — Річард Ніксон. І це розслідування у Конґресі США справи Моніки Левінські, що мало не призвело до відставки президента Білла Клінтона. Крім участі в цих розслідуваннях, на рахунку містера Качеріса чимало інших серйозних справ.

Але от про нову для компанії справу — аудит іноземного уряду — говорити практично не було про що. Містер Качеріс дійсно блискучий юрист, раз зумів не відповісти конкретно на жодне запитання. Наприклад, усіх цікавило, в яку суму обійдеться українській державі цей “аудит”? До відома читачів: його фінансування, “реґіональна” парламентська коаліція встигла навіть проштовхнути до Державного бюджету України 2010 року. В день його прийняття, а це, нагадаємо, було 27-го квітня, коли в парламенті відбувалася пародія на ратифікацію харківських угод. Тоді, після бійки і димових шашок, і було протягнуто головний фінансовий документ держави, з такими самими грубезними порушеннями закону, як і ратифікація.

Стосовно вартості аудиту містеров Качеріс зазначив, що, мовляв, у ході роботи стане видніше. Терміни проведення аудиту гість з-за океану назвав приблизно: кілька місяців. Що ж, залишимо це запитання про оплату нашими народними грішми нашому урядові. Там щось вже промимрили про “знижки”, про “порівняно невисокі тарифи”, про які домовилися з американцями.

Ще складніше було уникнути відповіді на інші запитання. Наприклад, на моє ось це: чи проводила компанія “Траут Качеріс” подібну роботу в інших країнах і скільки це коштувало замовникам? Коли містер Качеріс почав щось розповідати про досвід перевірки його компанією одного з американських банків, що діяв і на Близькому Сході, або про його особисту участь у викритті міжнародних афер американського чиновника, одна з колег конкретизувала це моє запитання: “У якій країна компанія проводила аудит уряду”? Відповіддю був набір округлих слів..

Зависли в повітрі й інші важливі запитання, теми. Чи відомо американському юристові, що в Україні уряд — всього лише одна з гілок влади? Навіть у США, де уряд фактично означає адміністрацію глави держави, над ним стоять Конґрес і Верховний Суд. А у нас в Україні для таких аудитів спеціально існує Рахункова палата, створена парламентом як орган парламентського контролю за урядом. Не кажучи вже, що існують Антимонопольний комітет, Генеральна прокуратура. Служба безпеки тощо. То чи не працюватиме цей “аудит” щодо попередньо уряду під суфлерські підказки уряду нинішнього?

Залишилося без відповіді й таке серйозне запитання: чи не вийде іноземна юридична фірма на державні секрети незалежної держави України? Наприклад, якщо дійде до перевірки такої сфери діяльності держави-експортера, як торгівля зброєю чи фінансування закритих наукових досліджень оборонного характеру? Де тут межі, до яких можна допускати зальотних аудиторів, і хто їх встановлюватиме?
Так нащо взагалі вся ця затія? У державі, де існує ціла низка державних органів контролю. Що це — імітація міжнародної боротьби з нашою корупцією?

Сама по собі потреба контролю за народними коштами сумніву не підлягає, питання, нащо і як саме це робиться. Одна з причин — на поверхні: заявити, до якого “жахливого економічного стану” довела країну попередня влада. Ми це вже чули з перших днів нової влади, починаючи з бідкань Азарова, що йому дістався несправний службовий автомобіль, до подібних заяв Табачника чи шоу міністра, який “обкурює” службовий кабінет від злих духів після попередника.

А ширша мотивація — спроба подальшої компрометації опозиції. Що заодно й України? Так це нічого не варте для нової влади. Особливо, якщо це ще й частина міжнародної гри, яку ведуть проти України Росія та Захід, і де, на жаль, наша влада на підспівках і підтанцьовках.

Петро АНТОНЕНКО.