Архієпископ Євстратій: "Господь допоміг, але роботи багато!"
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним Чернігівщини
Всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Христос народився! Славімо Його!
Протягом свого життя раніше чи пізніше, у тій чи іншій формі кожна людина ставить собі питання: «Яка мета мого життя? Для чого я живу? Чи правильно я живу? Що станеться після того, як моє земне життя завершиться?»
У дитинстві та юності, в молодості ми пізнаємо багато нового, отримуємо досвід та враження, а завершення нашого шляху здається чимось дуже не близьким. Однак в міру зростання наших знань і досвіду ми приходимо до висновку – цей світ не досконалий і не приносить нам заспокоєння. Також і ми самі не досконалі, страждаємо від дії зла та від власних гріхів.
Усвідомлюючи все це, людина спрямовує свою думку на пошук того, що може заспокоїти її та задовольнити прагнення до кращого. Здобути те, чого не маєш, досягнути омріяного – цього прагне кожен. І всі ми раніше чи пізніше розуміємо, що ніякі речі та досягнення світу цього не можуть остаточно задовольнити наших потреб. Те, що ми вже маємо – не приносить очікуваної радості, і думка наша знову спрямовується до чогось іншого.
Усвідомлюючи все це премудрий цар Соломон сказав: «Суєта суєт, … суєта суєт, – усе суєта! Що користі людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки… Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас» (Екклезіаст 1:2-4,8-10).
Тож хіба насправді життя наше – лише суєтне повторення того, що було? Хіба воно не має вищого сенсу? Хіба смерть – закінчення нашого буття, і за гробом для нас – лише тління і забуття?
Душа наша не погоджується з цим! Усвідомлено чи ні, але ми постійно прагнемо кращого – навіть якщо це краще обирається нами і помилково, і замість задоволення приносить скорботу. Ми не бажаємо примирятися з тим, що є, і навіть якщо навколо себе не бачимо очікуваного добра – то працюємо і сподіваємося, що наступні після нас покоління досягнуть його.
Тож сама наша природа, наші думки і почуття, наш досвід підказують – має бути і є щось більше, вище і краще за все, що може зараз дати людині цей світ. Однак самі ми не можемо дати вірну відповідь – а що ж це таке і як його досягти.
Чому не можемо? Тому, що ми обмежені в наших можливостях пізнати, осягнути, дослідити, і самостійно вийти за ці обмеження не здатні – як не здатні лише власною волею додати собі зросту, змінити погоду чи повернути до життя померлих.
Ми є творіння, Бог сотворив нас для вічного блаженного буття, і тому лише Він може дати нам і вірні відповіді, і задовольнити наші потреби. Без Нього – справді все видається лише беззмістовною суєтою. Господь же відкриває нам правду про нас самих, про навколишній світ, про дію зла в ньому, та вказує шлях, як від цього зла звільнитися і досягти правдивої мети нашого буття – блаженної вічності у єдності з нашим Творцем.
Сьогодні ми святкуємо Різдво Христове – подію, яка є вічною, повною і вседосконалою відповіддю на наші потреби і питання. Не посланець, не ангел, не пророк – Сам Предвічний Бог сходить з Небес, народжується від Духа Святого і Марії Діви, поєднує у Своїй Божественній Особі дві природи – божественну і людську, тим самим відкриваючи всім людям шлях до єдності з Небесним Отцем.
Через Господа Ісуса Христа, який правдиво сказав про Себе: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін.14:6) – ми отримуємо і пізнання істини, і сили дотримуватися її та йти шляхом правдивим. Без Бога ми приречені блукати манівцями, ніби сліпці у темряві. Але Христос є те Світло, яке «в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:5) «Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін 1:9). Христос Спаситель, як свідчить Євангеліє, «тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12).
Бог-Слово, друга Особа Пресвятої Тройці – став дитиною, Сином Людським, для того, щоби дати нам силу дітьми Божими бути. «Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини» (Ін. 1:14) – сповіщає нам євангеліст Іоан, – і через це Боговтілення кожен з нас отримав можливість вийти із круговерті суєтного існування на дорогу правдивого буття.
Тому радіють наші душі та серця, тому ми співаємо і прославляємо Бога у церковних піснеспівах та народних колядках, тому вітаємо одне одного. Бо подія Різдва Христового, яка історично сталася понад дві тисячі років тому – і сьогодні має безпосереднє живе значення для кожного з нас, дає відповіді на наші сьогоднішні питання, відкриває нам шлях до блаженного безсмертя.
І цю радість я хочу розділити з кожним з вас, знову і знову вітаючи з Різдвом Христовим усіх дітей Православної Церкви – побожних пастирів, ченців і мирян Чернігово-Сіверської землі. Сердечно вітаю також усіх християн, які святкують Різдво Христове і прославляють народженого Спасителя. З нагоди свята вітаю державну і місцеву владу, військовослужбовців та правоохоронців, – усіх, хто служить українському народу, гідно виконуючи своє покликання. Наші особливі молитовні прохання цього дня – за всіх, хто потребує Божої опіки та захисту, за наших мужніх воїнів, які захищають Україну, за полонених і несправедливо ув’язнених, за тих, хто живе під тягарем окупації.
Також будемо підносити молитви до Бога за мир і єдність Православної Церкви в Україні – Господь допоміг минулого року зробити важливі кроки на цьому шляху, але попереду багато праці, яку маємо разом звершувати в дусі правди, братньої любові, терпеливості та взаємної підтримки.
З нагоди громадянського Новоліття дякуємо нашому Творцю за благодіяння минулого року та просимо благословення і милостей – у році, що розпочинається.
Пізнання правди, просвітлення істиною, мир між людьми та примирення нас з Небесним Отцем, які стали можливими через Христове Народження – ось відповідь на наші потреби, ось шлях, який виводить нас із блукання в суєтній круговерті до правдивого досконалого буття в Бозі та з Богом. Ніч минула, а день наблизився, бо у Віфлеємі Давидовому
Христос народився – Славимо Його!
ЄВСТРАТІЙ,
архієпископ Чернігівський і Ніжинський
Різдво Христове 2018/19 р.,
м. Чернігів
архієпископа Чернігівського і Ніжинського Євстратія
боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім православним вірним Чернігівщини
Всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Христос народився! Славімо Його!
Протягом свого життя раніше чи пізніше, у тій чи іншій формі кожна людина ставить собі питання: «Яка мета мого життя? Для чого я живу? Чи правильно я живу? Що станеться після того, як моє земне життя завершиться?»
У дитинстві та юності, в молодості ми пізнаємо багато нового, отримуємо досвід та враження, а завершення нашого шляху здається чимось дуже не близьким. Однак в міру зростання наших знань і досвіду ми приходимо до висновку – цей світ не досконалий і не приносить нам заспокоєння. Також і ми самі не досконалі, страждаємо від дії зла та від власних гріхів.
Усвідомлюючи все це, людина спрямовує свою думку на пошук того, що може заспокоїти її та задовольнити прагнення до кращого. Здобути те, чого не маєш, досягнути омріяного – цього прагне кожен. І всі ми раніше чи пізніше розуміємо, що ніякі речі та досягнення світу цього не можуть остаточно задовольнити наших потреб. Те, що ми вже маємо – не приносить очікуваної радості, і думка наша знову спрямовується до чогось іншого.
Усвідомлюючи все це премудрий цар Соломон сказав: «Суєта суєт, … суєта суєт, – усе суєта! Що користі людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем? Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки… Усі речі – у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням. Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем. Буває щось, про що говорять: “дивись, ось це нове”; але це було вже у віках, які були раніше за нас» (Екклезіаст 1:2-4,8-10).
Тож хіба насправді життя наше – лише суєтне повторення того, що було? Хіба воно не має вищого сенсу? Хіба смерть – закінчення нашого буття, і за гробом для нас – лише тління і забуття?
Душа наша не погоджується з цим! Усвідомлено чи ні, але ми постійно прагнемо кращого – навіть якщо це краще обирається нами і помилково, і замість задоволення приносить скорботу. Ми не бажаємо примирятися з тим, що є, і навіть якщо навколо себе не бачимо очікуваного добра – то працюємо і сподіваємося, що наступні після нас покоління досягнуть його.
Тож сама наша природа, наші думки і почуття, наш досвід підказують – має бути і є щось більше, вище і краще за все, що може зараз дати людині цей світ. Однак самі ми не можемо дати вірну відповідь – а що ж це таке і як його досягти.
Чому не можемо? Тому, що ми обмежені в наших можливостях пізнати, осягнути, дослідити, і самостійно вийти за ці обмеження не здатні – як не здатні лише власною волею додати собі зросту, змінити погоду чи повернути до життя померлих.
Ми є творіння, Бог сотворив нас для вічного блаженного буття, і тому лише Він може дати нам і вірні відповіді, і задовольнити наші потреби. Без Нього – справді все видається лише беззмістовною суєтою. Господь же відкриває нам правду про нас самих, про навколишній світ, про дію зла в ньому, та вказує шлях, як від цього зла звільнитися і досягти правдивої мети нашого буття – блаженної вічності у єдності з нашим Творцем.
Сьогодні ми святкуємо Різдво Христове – подію, яка є вічною, повною і вседосконалою відповіддю на наші потреби і питання. Не посланець, не ангел, не пророк – Сам Предвічний Бог сходить з Небес, народжується від Духа Святого і Марії Діви, поєднує у Своїй Божественній Особі дві природи – божественну і людську, тим самим відкриваючи всім людям шлях до єдності з Небесним Отцем.
Через Господа Ісуса Христа, який правдиво сказав про Себе: «Я є путь, і істина, і життя» (Ін.14:6) – ми отримуємо і пізнання істини, і сили дотримуватися її та йти шляхом правдивим. Без Бога ми приречені блукати манівцями, ніби сліпці у темряві. Але Христос є те Світло, яке «в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:5) «Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін 1:9). Христос Спаситель, як свідчить Євангеліє, «тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1:12).
Бог-Слово, друга Особа Пресвятої Тройці – став дитиною, Сином Людським, для того, щоби дати нам силу дітьми Божими бути. «Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини» (Ін. 1:14) – сповіщає нам євангеліст Іоан, – і через це Боговтілення кожен з нас отримав можливість вийти із круговерті суєтного існування на дорогу правдивого буття.
Тому радіють наші душі та серця, тому ми співаємо і прославляємо Бога у церковних піснеспівах та народних колядках, тому вітаємо одне одного. Бо подія Різдва Христового, яка історично сталася понад дві тисячі років тому – і сьогодні має безпосереднє живе значення для кожного з нас, дає відповіді на наші сьогоднішні питання, відкриває нам шлях до блаженного безсмертя.
І цю радість я хочу розділити з кожним з вас, знову і знову вітаючи з Різдвом Христовим усіх дітей Православної Церкви – побожних пастирів, ченців і мирян Чернігово-Сіверської землі. Сердечно вітаю також усіх християн, які святкують Різдво Христове і прославляють народженого Спасителя. З нагоди свята вітаю державну і місцеву владу, військовослужбовців та правоохоронців, – усіх, хто служить українському народу, гідно виконуючи своє покликання. Наші особливі молитовні прохання цього дня – за всіх, хто потребує Божої опіки та захисту, за наших мужніх воїнів, які захищають Україну, за полонених і несправедливо ув’язнених, за тих, хто живе під тягарем окупації.
Також будемо підносити молитви до Бога за мир і єдність Православної Церкви в Україні – Господь допоміг минулого року зробити важливі кроки на цьому шляху, але попереду багато праці, яку маємо разом звершувати в дусі правди, братньої любові, терпеливості та взаємної підтримки.
З нагоди громадянського Новоліття дякуємо нашому Творцю за благодіяння минулого року та просимо благословення і милостей – у році, що розпочинається.
Пізнання правди, просвітлення істиною, мир між людьми та примирення нас з Небесним Отцем, які стали можливими через Христове Народження – ось відповідь на наші потреби, ось шлях, який виводить нас із блукання в суєтній круговерті до правдивого досконалого буття в Бозі та з Богом. Ніч минула, а день наблизився, бо у Віфлеємі Давидовому
Христос народився – Славимо Його!
ЄВСТРАТІЙ,
архієпископ Чернігівський і Ніжинський
Різдво Христове 2018/19 р.,
м. Чернігів
| Читайте також |
| Коментарі (0) |