Коли ЗМІ повідомляли про розгортання народних протестів, то наводилися лише якісь загальні сентенції – грабують будинки багатіїв, магазини та ін. Але наглухо мовчали про те, що активна фаза спротиву почалася з розгрому будинків та бізнесу осіб єврейської національності, яких в Тунісі (переважно в столиці) проживає близько 1500 осіб. На кількох сайтах інформація про це з’явилася, але дуже швидко зникла. Просочилася також інформація, що Ізраїль намагається «евакуювати» своїх співплемінників, але робить це тихо, без звичних завивань про «антисемітизм». Бо скажи про нього, і доведеться пояснювати, в чому ж причина такого несподіваного «спалаху ненависті» до представників «найгуманнішого з народів» в «найдемократичнішій арабській країні». Коли 14 січня Бен Алі тікав з країни, разом з ним її залишили близько 100 осіб, серед яких в основному олігархи, в тому числі й «неарабського походження». Саме олігархічний клан Трабелсі (від прізвища дружини Бен Алі), в повній згоді зі своїми єврейськими партнерами по бізнесу та західними колегами по впровадженню демократичних «цінностей», багато років у повній відповідності з західною моделлю демократії та капіталізму концентрував у своїх руках економічний потенціал країни, узурповував владу за допомогою демократичних процедур парламентаризму та доводив народ до зубожіння.
Те що відбувається в Тунісі зовсім не є наслідком «недотримання демократичних стандартів», якраз навпаки – з усіх країн третього світу Туніс Бен Алі був зразком демократії та капіталістичної моделі, парламентаризму та вільного ринку, терпимості до чужинців та західних впливів.
Двадцяти років цілком вистачило, щоб капіталізм і демократія, місцевий мафіозний клан та єврейські олігархи, довели країну до повного хаосу та економічного краху. Втім, «вільним» ЗМІ зручніше засипати нас потоками пафосних реляцій про «чергове торжество демократії».
Народний Оглядач