А ви були у Талалаївці?
"Це край нафти й газу. Край хліборобів-гречкосіїв. Край багатьох історичних пам`яток, з ним пов`язано немало відомих імен"
Вгадали, про який куточок України ця цитата? Це історична довідка на сайті Талалаївська районна державна адміністрація. Й минулого тижня ми здійснили нестандартну ̶м̶р̶і̶ю̶ мету та відвідали один з найбільш віддалених райцентрів (вже колишніх райцентрів, щоправда) Чернігівської області - Талалаївку. Й я маю що сказати за підсумками цієї подорожі.
* Талалаївка - не місце для туристів.
Й не тільки тому, що (як я вже писав) там немає жодного готеля й неможливо орендувати, наприклад, квартиру на добу. Проблема ще в транспорті - бо туди довелося їхати маршруткою (їх від обласного центру ходить лише 2 на добу), а повертатися - електричками з двома пересадками. Й почалася наша поїздка з того, що ми від'їхали від платформи чернігівського автовокзалу та... зупинилися. Водій вийшов з мікроавтобуса, потім повернувся, щоб забрати телефон, й знову вийшов. Ми чекали 20 хвилин (потім виявилося, що чекали талони на пальне, які мав привести якісь директор), й водій дуже здивувався, коли я його запитав, чи доїдемо ми вчасно, бо ми ж їдемо з туристичною метою й плануємо повернутися. "А як ви повертатися будете?", - зі здивуванням запитав водій. Але приїхав все ж вчасно.
Чому ще Талалаївка - не місце для туристів?.. Хоча б тому, що у суботу кафе у центрі зачиняється о 14-00, а пиріжки у місцевому ларьку у вихідні не продають - тільки у будні.
* Талалаївка - не місце для веселощів.
Не певен, що місцеві це відчувають. Але Талалаївка - найбільш депресивний райцентр Чернігівщини, в якому мені довелося побувати. Тут не працює каса на залізничному вокзалі (в моєму розумінні, це понижує статус містечка до якогось ультрапровінційного села): цікаво, що сама будівля вокзалу відкрита, але у віконце каси, замість грошей, напхані фантики. Тож не працює та каса давненько.
У суботу (а ми там були у День Соборності) на вулицях майже немає народу, й фактично нема ані куди сходити, ані на що подивитися. Єдина відкрита церква - РПЦ, у центрі кілька невеличких магазинчиків й постамент від пам'ятника (скоріш за все) Леніну. Хіба що кілька мажорів на іномарках біля магазину "Алла" розряджають обстановку.
* У Талалаївці не знають що таке "готівка".
Але й карткою сплатити тут не можна...
Й цим Талалаївка дивує. Ні, не тільки тим, що у крамниці, в якій встановлені електронні каси з екранами, спрямованими у бік споживача (тобто ти можеш побачити скільки ти взяв товару, якого та на яку суму - й це як би сучасно), або у крамниці на фасаді якої є написи про VISA та Mastercard, не можна сплатити карткою. Дивує те, що коли ти запитуєш: "У вас же карткою можна розрахуватися, чи тільки готівкою?", - продавчині перепитують: "Шо?", потім протягують: "готівка...", - явно не розуміючи про що йдеться та пробуючи це не знайоме слово на смак, й тільки потім перемикаються: "А... карткой... нє, налічка".
Талалаївка, по-менш, якою її побачив я, російськомовна.
* У Талалаївці можна почекати до понеділка.
У Талалаївку ми приїхали у День Соборності. Й у цей день ми були першими, хто дійшов до пам'ятників полеглим в АТО та Другий світовій, й першими, хто дійшов до місцевої "Спілки учасників АТО". Чому я у цьому впевнений? Бо йшли ми по свіжому снігу, й наші сліди були першими. Цікаво, що у "Спілці", згідно з інформацією Міністерство охорони здоров'я України, цього дня до 11-ої ранку мав працювати пункт щеплення від коронавірусу. Але в мене є підозра, що не приходили щепитися не тільки пацієнти, а й лікарі.
* Талалаївка може дивувати
У всіх містах та містечках, в яких буваємо, я намагаюся відвідувати стадіон. Та був майже певен, що Талалаївський стадіон вкритий снігом більше, ніж пам'ятник полеглим в АТО. Й уявить моє здивування, коли виявилося, що на стадіоні йдуть заняття... пенсіонерів. Скандинавська ходьба! Причому ходили вони у два заходи (схоже, палок вистачало не усім): четверо навертали кола по стадіону, ще стільки ж - чекали.
* Атмосфера
У Талалаївці я знайшов, напевно, найменше пам'яток з усіх відвіданих мною міст та містечок України. Та й на багате селище воно якось не скидалося. Тому в якому місці це "край нафти й газу" і "край багатьох історичних пам`яток" - це для мене залишилося загадкою. Мабуть Талалаївська селищна територіальна громада знає відповідь.
Й все ж у Талалаївці є своя така тиха, домашня атмосфера. Яка, чомусь, найбільше до мене "дійшла", коли я подивився на будівлю місцевого суду. Тому саме нею і супроводжую цей пост.
А ви були у Талалаївці? Як враження?..
Сєргєй КАРАСЬ
Вгадали, про який куточок України ця цитата? Це історична довідка на сайті Талалаївська районна державна адміністрація. Й минулого тижня ми здійснили нестандартну ̶м̶р̶і̶ю̶ мету та відвідали один з найбільш віддалених райцентрів (вже колишніх райцентрів, щоправда) Чернігівської області - Талалаївку. Й я маю що сказати за підсумками цієї подорожі.
* Талалаївка - не місце для туристів.
Й не тільки тому, що (як я вже писав) там немає жодного готеля й неможливо орендувати, наприклад, квартиру на добу. Проблема ще в транспорті - бо туди довелося їхати маршруткою (їх від обласного центру ходить лише 2 на добу), а повертатися - електричками з двома пересадками. Й почалася наша поїздка з того, що ми від'їхали від платформи чернігівського автовокзалу та... зупинилися. Водій вийшов з мікроавтобуса, потім повернувся, щоб забрати телефон, й знову вийшов. Ми чекали 20 хвилин (потім виявилося, що чекали талони на пальне, які мав привести якісь директор), й водій дуже здивувався, коли я його запитав, чи доїдемо ми вчасно, бо ми ж їдемо з туристичною метою й плануємо повернутися. "А як ви повертатися будете?", - зі здивуванням запитав водій. Але приїхав все ж вчасно.
Чому ще Талалаївка - не місце для туристів?.. Хоча б тому, що у суботу кафе у центрі зачиняється о 14-00, а пиріжки у місцевому ларьку у вихідні не продають - тільки у будні.
* Талалаївка - не місце для веселощів.
Не певен, що місцеві це відчувають. Але Талалаївка - найбільш депресивний райцентр Чернігівщини, в якому мені довелося побувати. Тут не працює каса на залізничному вокзалі (в моєму розумінні, це понижує статус містечка до якогось ультрапровінційного села): цікаво, що сама будівля вокзалу відкрита, але у віконце каси, замість грошей, напхані фантики. Тож не працює та каса давненько.
У суботу (а ми там були у День Соборності) на вулицях майже немає народу, й фактично нема ані куди сходити, ані на що подивитися. Єдина відкрита церква - РПЦ, у центрі кілька невеличких магазинчиків й постамент від пам'ятника (скоріш за все) Леніну. Хіба що кілька мажорів на іномарках біля магазину "Алла" розряджають обстановку.
* У Талалаївці не знають що таке "готівка".
Але й карткою сплатити тут не можна...
Й цим Талалаївка дивує. Ні, не тільки тим, що у крамниці, в якій встановлені електронні каси з екранами, спрямованими у бік споживача (тобто ти можеш побачити скільки ти взяв товару, якого та на яку суму - й це як би сучасно), або у крамниці на фасаді якої є написи про VISA та Mastercard, не можна сплатити карткою. Дивує те, що коли ти запитуєш: "У вас же карткою можна розрахуватися, чи тільки готівкою?", - продавчині перепитують: "Шо?", потім протягують: "готівка...", - явно не розуміючи про що йдеться та пробуючи це не знайоме слово на смак, й тільки потім перемикаються: "А... карткой... нє, налічка".
Талалаївка, по-менш, якою її побачив я, російськомовна.
* У Талалаївці можна почекати до понеділка.
У Талалаївку ми приїхали у День Соборності. Й у цей день ми були першими, хто дійшов до пам'ятників полеглим в АТО та Другий світовій, й першими, хто дійшов до місцевої "Спілки учасників АТО". Чому я у цьому впевнений? Бо йшли ми по свіжому снігу, й наші сліди були першими. Цікаво, що у "Спілці", згідно з інформацією Міністерство охорони здоров'я України, цього дня до 11-ої ранку мав працювати пункт щеплення від коронавірусу. Але в мене є підозра, що не приходили щепитися не тільки пацієнти, а й лікарі.
* Талалаївка може дивувати
У всіх містах та містечках, в яких буваємо, я намагаюся відвідувати стадіон. Та був майже певен, що Талалаївський стадіон вкритий снігом більше, ніж пам'ятник полеглим в АТО. Й уявить моє здивування, коли виявилося, що на стадіоні йдуть заняття... пенсіонерів. Скандинавська ходьба! Причому ходили вони у два заходи (схоже, палок вистачало не усім): четверо навертали кола по стадіону, ще стільки ж - чекали.
* Атмосфера
У Талалаївці я знайшов, напевно, найменше пам'яток з усіх відвіданих мною міст та містечок України. Та й на багате селище воно якось не скидалося. Тому в якому місці це "край нафти й газу" і "край багатьох історичних пам`яток" - це для мене залишилося загадкою. Мабуть Талалаївська селищна територіальна громада знає відповідь.
Й все ж у Талалаївці є своя така тиха, домашня атмосфера. Яка, чомусь, найбільше до мене "дійшла", коли я подивився на будівлю місцевого суду. Тому саме нею і супроводжую цей пост.
А ви були у Талалаївці? Як враження?..
Сєргєй КАРАСЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |