Постскриптум до життя. Пам’яті Олекси Ющенка

Чим довше живе людина, тим менше віриться у її відхід за межу вічності. Хоч і знаєш про неминучість, але підсвідомо шукаєш найменшу шпаринку в лімітованому святі буття…

Це було 8 лютого минулого року. На традиційному зібранні Чернігівського земляцтва в Києві зустрівся з Олексою Яковичем Ющенком.

— Оце моя книжка підсумкова вийшла, — показав мені об’ємний том із досить незвичним заголовком «Постскриптум до книг «В пам’яті моїй», — так не знаю, кому його в Чернігові передати — архівові, музею Коцюбинського чи історичному…
— Думаю, — відповів я, — найкраще буде, щоб книга ця у фондах обласної бібліотеки опинилася. Там її найбільше людей зможуть побачити, прочитати.
Олекса Якович погодився і при мені зробив дарчий напис. Цей момент і зафіксував чудовий чернігівський фотомайстер Віктор Кошмал.

Олекса Ющенко і Олександр Олійник

Каюся, не відразу передав я книгу директорові бібліотеки Петрові Васильовичу Грищенко. Кілька місяців гортав її сторінки, віднайшов те, що мене цікавило найбільше (хоча Олекса Якович завбачливо прикріпив до титульної сторінки виписані на аркушику відомості про те, на яких сторінках згадується Чернігівщина). А тепер ось із сумної нагоди відходу за межу вічності автора пропоную читачам світлину, на якій згадана книга ще в руках автора. Сьогодні ви можете познайомитися з нею, завітавши до обласної книгозбірні імені Володимира Короленка. І принагідно згадати автора, який, народившись на Сумщині, проживши більшу частину земного буття у столиці, завжди підкреслював свою належність до колиски своєї юності — Чернігівщини.
Вічна йому пам’ять!

Олександр ОЛІЙНИК