ЗамИлювання Європою

Минуле число „Сіверщини” вперше в її історії вийшло із затримкою на дві доби. Формальною причиною відмови РВК „Деснянська правда” друкувати газету став борг у 14 тисяч. Мої переговори з керівником видавництва Володимиром Івашком, який, власне, не хотів навіть і зустрічатися (!), завершилися нічим. Мої зауваги, що це не по-партнерськи, адже ми стільки років друкуємося у „Деснянській правді” і завжди домовлялися та виконували свої обіцянки, нічого не дали. Хоча В.Івашко знає, що в кінці року всі газети переживають брак коштів: старі передплатні гроші закінчилися, нові – ще не надійшли.

Зрештою, мені вдалося внести частину суми в касу „Деснянської правди” і домовитись про оплату решти. Після цього я зі здивуванням почув від колег заяву голови обласної ради Н.Романової, що це, виявляється, вона вирішила питання друку „Сіверщини” зі своїм підлеглим – керівником комунального підприємства ВАТ „РВК „Деснянська правда” В.Івашком. Ну, те, що наші політики уміють уникати відповідальності, коли треба, і приєднуватися до чужих результатів – для мене давно не новина. Більшою несподіванкою стало поучання пані Романової, яке вона виголосила голові редакційної ради газети Петру Антоненку на адресу „Сіверщини” – мовляв, треба жити по-європейськи, де у борг нічого не роблять. „Підковирка” доволі цікава, адже саме „Сіверщина” була і є практично єдиною газетою, яка послідовно відстоює європейські ідеали. Тепер нам вказали на наші ж граблі... Ті, кого ми в ту Європу привели.

Звісно, пані голова незмірно більше буває у Європі, ніж всі працівники всіх редакцій області разом узяті – обов’язки віце-президента якоїсь єврокомісії (назву я запам’ятати ніяк не можу, бо не знаю користі від її існування) зобов’язують. Десь на сайтах я читав в’їдливу репліку на адресу пані Романової -- мовляв, у Страсбурзі вона буває більше, ніж у районах своєї області. Я на таку заздрість не страждаю, але, думаю, що все ж Наталія Андріївна бачить у Європі вивіски та фасади, а не суть європейських стандартів.

Бо знала б, що у Європі ціна на свій, не привозний продукт (папір із Жидачева) не росте за рік на 50 відсотків. Бо інакше б розуміла, що у Європі видавництво–монополіст не змінює двічі серед року умови співпраці з партнерами – редакціями, як це зробила „Деснянська правда”. Не вважаючи, до речі, за потрібне навіть порадитися з нами. Якщо ми на початку року оплачували друк за місяць, то тепер – щономера і видавництво вимагає платити ще й завдаток, щоб, не дай Бог, не вкласти свої обігові кошти. Це по-європейськи? Немає стосунку до європейських стандартів і роздача мо” половини приміщень редакційно-видавничого комплексу в оренду ресторану, банкам, якомусь „Русскому стандарту” та іже з ним. До речі, Ви знаєте, що з видавництва з’їхала редакція районної газети „Наш край” через непомірні орендні ціни? А створювався ж комплекс таки для поліграфістів і журналістів. Зрештою, я переконався, що коли навіть усі газети перестануть друкуватися в „Деснянській правді” нічого не станеться – ми взагалі заважаємо
„ефективному менеджменту”...

Так само як далеко не за стандартами Європи взагалі ставлення влади до преси – попри заяви про свободу слова, вона поділена на „свою” і „чужу”. Свої отримують дотації з бюджету, а „Сіверщина” завжди виживає на свої. Що не заважало багатьом владним ЗМІ обпльововувати українські символи, українську державність, зрештою, ту ж політичну силу, від якої прийшла до влади Н.Романова. Натомість „Сіверщина” захищала все українське – мову, церкву, владу. І тепер від „помаранчевої влади” отримує віддяку. Це так, до слова...

У Європі, наприклад, у Польщі, громадські організації отримують від держави не просто приміщення, а зАмки з орендною платою в 1 злотий. А в нас товариство „Просвіта” платить за оренду більше 2 тисяч гривень щомісяця – і це завдяки пільгам, наданим обласною радою, спасибі їй!

Далеко до європейського є ставлення влади і до пошти – відсутність належної оплати за доставку пенсій призводить до закриття відділень зв’язку в селах, які часто були там єдиними громадськими місцями. Ви знаєте про це, Наталіє Андріївно? І щось робите? Може, вам треба не в Страсбурзі, а в Лукашенка поучитися як підтримувати свою пошту – у Білорусі ситуація набагато краща, ніж в Україні. А стан пошти прямо впливає на передплату видань і, відповідно, на їх фінансовий стан. Зрештою, „Укрпошта” є державним підприємством і, наївно думається, обласна влада мала би цікавитися, що там відбувається.

Не знаю, чи Наталія Андріївна буває у європейських книгарнях –якщо так, тоді мала б помітити, що там література англійською мовою не „забиває” французьку. А тоді б зайшла у чернігівський „Книжковий супермаркет”, де література українською займає скромні полички, над якими вправі почепити табличку „Література для тубільців”. А російська -- розкошує. Так само, як є Європі ви не побачите книжкових розвалів про діячів Третього рейху, а в тому „КС” повно літератури про „героїв” чужої нам імперії. На диво, директором чернігівської книгарні є пан Романов – він, певно, у Європу так часто не їздить, а дружина з ним про книгарні не розмовляє...

У нас взагалі: як піднімати тарифи, так владці заговорюють про європейські.. А як про ціни та зарплати – зразу набирають у рот політичної води. Мабуть, міністр фінансів Віктор Пинзеник теж, на думку голови Чернігівської обласної ради, не європеєць, бо ось він закликає банкірів і підприємців:” Завдання сьогоднішнього дня – не заробити, а вижити... Підіть усі на збитки, підіть усі назустріч один одному – і переживете цей тяжкий період, а через рік будете вже заробляти. Ідіть у всіх стосунках назустріч один одному” („Дзеркало тижня” за 27 грудня). Нагадаю, що він входить до уряду, очолюваного кумиром голови облради – Юлією Тимошенко. Так само б хотілося нагадати про передвиборчу програму БЮТ „Український прорив”, яка явно не передбачала закриття у Чернігові єдиної постійно продержавницької, проукраїнської газети...

Тож не треба замилювати очі Європою – вона живе за стандартами порядності, моралі, чесного слова. А до цього ще так далеко в Україні.

Василь Чепурний,
головний редактор газети „Сіверщина”.