«Мовчи, суко, а то вб’ю!». Історія з втраченим паспортом

Нелегко жити молодій дівчині в такому маленькому містечку як Городня, особливо якщо є мала дитина, а чоловік, як воно буває в наші часи, злякавшись відповідальності, втік. Тож Вікторія Трушко, щоб не сидіти на шиї в рідних, вирішила заробляти гроші — не маючи змоги важко фізично працювати, почала працювати охоронцем. На початку березня Вікторія опинилася на роботі в одній охоронній чернігівській фірмі, де відразу ж забрали, окрім трудової книжки, ще й паспорт.

— Нас привезли до офісу, — розповідає дівчина, — проінструктували і автобусом відвезли до смт Проліски біля Борисполя, де ми мали жити й працювати. До наших обов’язків входило контролювати територію заводу, де збирали автобуси, щоб ніхто з робітників нічого не виніс. Перші два тижні – під час випробувального терміну — було все нормально, а потім почалося...Начальник зміни Андрій Черко почав кричати, матюкатися, жодного доброго слова від нього не можна було почути. «Мовчи, суко, а то вб’ю! Ти потрапила сюди на 10 тижнів, це школа виживання!» — найбезневинніша його фраза. Він так психологічно залякав нас, що ми ходили, як зомбі, навіть не намагалися йому суперечити, а він усе кричав, ображав, сипав матюччями, забрав мобільний телефон. До чоловіків ставився краще, ніж до жінок, хоча ми більш витривалі, ніж хлопці. Я чула, що він міг викинути з будинку дівчину, котра вирішила звільнитися, — вночі, в одній білизні. Урешті-решт я вже ладна була їхати додому, але не відпускали, телефонувати теж було проблематично. Я познайомилася з робітником заводу і, взявши в нього мобільний, передзвонила додому – мама три дні бомбардувала дзвінками фірму, щоб мене відправили в Городню. Нарешті я вдома.

Вікторія опинилася вдома, але її паспорт, трудова книжка та заробітна плата за березень знаходяться в конторі охоронної фірми. І ось ми йдемо туди. Невеличкий офіс у районі «Круга», там ми побачили з десяток чоловіків із сумками, котрі збиралися їхати на чергову зміну. За столом сидять дві жінки – кадровики. Після нетривалих переговорів в обмін на уніформу вони віддають дівчині паспорт та приймають від неї скаргу на дії начальника зміни.

Беру в них коментар, хоча назватися кадровички відмовились:
– По-перше, вигнати її вночі ніхто не міг, бо ми ж, узявши дівчину на роботу, несемо за неї відповідальність. Також моральне обличчя самої дівчини не відповідає тому, що вона розказує. І взагалі – за дії однієї людини вся фірма відповідальності не несе!

Розпитую у Вікторії про цю загадкову фразу стосовно її «морального обличчя».

Вона розповіла, що зустріла свого давнього знайомого, пішла з ним поговорити — поплакатися на долю, начальник «застукав» їх. У результаті о 23.00 було складено протокол про порушення, який вона підписала.
Нещодавно з Чернігівського міського управління МВС надійшла відповідь на заяву Вікторії, написану нею відразу ж після того, як вона опинилася вдома. У відповіді йдеться, що у порушенні кримінальної справи відмовлено. Тобто ніякої вини міліція у діях охоронної фірми не помітила, навіть адміністративному покаранню це не підлягає.

На черзі перед молодою охоронницею стоять два завдання – отримати заробітну плату та забрати трудову книжку.