У Дурнях дурнів нема!

— Да шо ти таке кажеш! Да ніколи наше село так не називалося! — докоряла продавщиця магазину «Самара», що в с.Миколаївка Менського району, яка не захотіла назватися, своїй односельчанці.
— Та як же, колись давно називалося воно Дурні, — виправдовувалась її землячка, — це від пана Дурнєва, що тут колись жив.
Такий диспут на порозі спровокував я, поставивши питання відвідувачам магазину: чи дійсно їхнє село називали раніше Дурнями, і чому?
Це відразу ж викликало бурю емоцій, місцеві селяни досі ображаються, коли їхнє село називають Дурнями, навіть не хочуть імені свого називати.
— Да люди в нашум селі такі ж самі, як і в сусідніх! — голосно заявляла продавщиця, — он йдіть до контори, там вам усе розкажуть.
Заходжу до бухгалтерії сільської ради з тим же питанням.
Жіночки спочатку не хочуть відповідати, а потім сміються. Пощастило розговорити Наталію Бобрушко.
— Село наше називається від пана Дурнєєва. Або ще кажуть: проїжджала Катерина біля Березного чи біля Миколаївки і загрузла в грязюці. А наші там були, витягли її карету, але і втулки з коліс повитягували. В результаті колеса й відпали. Катерина розізлилася та й каже: «Дурні ви, дурні!»
— Чи відрізняються мешканці вашого села від сусідніх?
— Ніякої різниці, такі самі, як і в інших.
Заходжу до бібліотеки села — цікаво, що читають мешканці колишніх Дурнів, та й розібратися в назві треба. Порядкує тут Ольга Халимон (на фото), котра й повідомила, що читають люди переважно любовні історії, детективи.
З довідника «Чернігівщина» дізнаємося: «До 1921 року — с.Дурні». Тобто зрозуміло: як тільки селяни скинули царя, вони найперше перейменували село. Мабуть, дуже вже з них кепкували сусіди.
Далі пані Ольга показує книгу Д.Калібаби та В.Соляника «Наша рідна Менщина», де вказана найправдивіша версія: земля, на якій виникло село, належала генералу Дурново. Окрім того, наведено цікавий факт: «...Село названо на честь святого Миколи, бо саме в Миколин день (кінець грудня 1921 року) воно перейменувалося».
По приїзді в Чернігів дістаю книгу Івана Корбача «Що за люди березинці?». З неї дізнаюсь, що цариця Катерина через Миколаївку не проїздила, і витягували її з багна березнянці. Але до назви села вона за легендою має стосунок. Побачивши, яка там погана земля, цариця назвала людей, що там поселилися, старими дурнями.
Насправді ж люди живуть тут такі самі, як і в інших селах, і в їхніх вчинках нема нічого такого, що б дало привід для образливої назви – Дурні.