Баба Настя з Горбахи

Сьогодні численні газети масово рекламують «лікувальні» можливості всіляких знахарів, ворожок, чаклунів, набиваючи свої кишені від «пожертв» тих, хто скористався їхніми сумнівними послугами.

Вкотре пересвідчуєшся, що справжні лікарі та інші фахівці не потребують зайвої реклами. До них люди йдуть самі. На хуторі Горбаха, що адміністративно належить до Вихвостівської сільради Городнянського району, мешкає вісімдесятивосьмирічна баба Настя – Анастасія Григорівна Кондренко, яка насправді лікує хвороби хребта, у тому числі поширений остеохондроз.

— Робота ця вельми важка, — розповідає Анастасія Григорівна. — Не думайте, що приклала долоню та й усе. Багато треба маніпуляцій зробити для того, щоб на місце поставити хребці. А головне – енергію закумулювати та націлити в потрібне русло. Інакше нічого не вийде.

Природа наділила її особливими здібностями, які даються не кожному. Недарма ж, коли ще навчалася в школі, мріяла Анастасія стати лікарем. Про це написала колись і твір. А передалася їй надприродна здатність – лікувати людей — ще від бабусі Марії Данилівни, материної мами (до речі, обидві прожили по 96 років). Навчалася цьому ремеслу поступово — протягом двох років. А згодом ще й навчила інших людей — від Санкт-Петербурга аж до Америки. Не всі, хто виявив бажання пізнати таємничі підходи до такого лікування, виїжджали з хутора задоволені.

— Я обов’язково перевіряю їхні здібності: можуть вони дійсно лікувати людей чи ні, – ділиться своїм досвідом баба Настя. – Беру долоню, проводжу по ній кілька разів і визначаю: якщо йде особлива енергія від людини і наче б’є мене током, то таку людину можна навчити, бо вона має міцне біополе і свою енергію може використати для лікування інших.

Часто до баби Насті приїжджають пацієнти лікувальних закладів, яким тільки пропонують робити хірургічну операцію, та й то без надання будь-яких гарантій. Навіть лікарі з Києва якось завітали, самі у бабусі лікувалися, бо не захотіли лягати під ніж хірурга. А одного разу американець (у нього своя лікарня) побачив там, у себе, по телебаченню передачу, в якій розповідалося про надзвичайні здібності Анастасії Григорівни, та й завітав до неї. На його щастя, вона виявила у нього необхідний хист і навчила своєму ремеслу. Тепер інколи він приїжджає на знак вдячності до неї та її нелегкої праці.

В Анастасії Григорівни велика рідня: тільки правнуків аж дванадцять. Найменшу внучку, якій 2,5 роки, назвали на її честь – Настусею.

«Я і сина свого навчила таким здібностям», — каже мені баба Настя. А на запитання, чи є такий потенціал у її невістки, відповіла негативно. Однак сама невістка, яка стояла поруч, додала: «А хто у мене перевіряв ці здібності?»

Тяжко зітхає Анастасія Григорівна, коли пригадує своє нелегке дитинство, молодість. Особливо їй запам’яталися тяжкі 1946 — 47 роки, коли був голод.
— І якби не корова, то точно б вимерла рідня, — розповідає баба Настя. — Одне спасіння, що молоко було. Люди інші приходили та просили хоч трохи молока, і ми завжди потроху їм давали, бо бачили, що ледь не повмирали з голоду…

А працювала ця літня жінка сорок два роки дояркою і заробила за це… аж 770 гривень пенсії.
Бесідував з лікувальницею