"Літературний Чернігів" пропонує цікаве читання

"Я -- віл і віз. Я -- крила і жорно.
Я -- Крим і Січ. Я -- поле і Дніпро", -- стверджує наш земляк Олег Гончаренко у поетичному автопортреті. Василь Буденний, Віктор Попок, Анатолій Хоменко, Микола Московка також пропонують свої поетичні візії. Звернемо увагу на голову ічнянського товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка, головного санітарного лікаря Ічнянського району (щось у цьому є -- поєднання санітарії з "Просвітою" та поезією!) Миколу Московку -- його вірші вистояні.

"Пливу між людьми, а до них нема пристані...
Душа часом проагне бурштину роси...
Приймав, розуміючи, втрати на відстані...
Слов аніби чув ... та без дум -- голоси!
Любов лікувала в розсохлому світі.
Я гнав проти вітру розсудків табун"...

Микола Московка у цій добірці взагалі-то поет виразно публіцистичний, але око, втомлене від політики, шукає картину, як "вечір вигнав попастися зоряне стадо".

Проза журналу представлена оповіданнями Андрія Лопати, Михася Ткача, Олексія Брика, Ніни Кочубей, Вероніки Станкевич- Самійленко, Володмира Гавриловича. Якщо відверто -- особливих знахідок не помічено, але натяки на помітність є.

Цікаве і невідоме загалові листування Олександра Довженка зі своєю першою дружиною представляє Віталій Пригоровський, а Тетяна Проніна повертає до активного духовного життя постать Миколи Антіоха-Вербицького. Олександр Олійник представляє чергову порцію авторів свого радіожурналу "Сонячні кларнети", який він веде з подиву гідною впертістю уже більше 20 років.

Журнал публіцистику обмежує критикою харківськлого видавництва "Фоліо". А шкода. Не "Фоліо", а відсутності дражливої і голосної публіцистики. .. Її не можуть замінити передрані з інших джерел розповіді Сергія Дзюби про ...шпигунів та ювілейні вітання. А хотілося б прочитати -- що думають чернігівські письменники ,скажімо, про сучасне президенство, про Росію і Америку, про село (замість хронічних плачів!) та душу в тенетах інтернету, про сучасну літературу, яку зводять до генітально-злягального виміру... Та ба цього в журналі не зустрінеш!

Дитячу сторінку вивершує Лариса Ткач і доводиться лишень пошкодувати, що відсутні інші автори. Скажімо, чудово продаються дитячі книги Тетяни Пекалюк та її нема на сторінках журналу.

Загалом журнал має ошатний вигляд, 200 сторінок битого тексту і спонукає взяти до рук не тільки погортати.

Василь Чепурний.