12 квітня - День заснування ПЛАСТу. ПРАВИЙ ПОГЛЯД: Скаути, піонери чи ПЛАСТуни ?

В кінці XIX - на початку XX століть в багатьох країнах світу починають формуватись різні дитячі організації: релігійні, військове-спортивні, культурно-просвітницькі і т.п. Накопичений досвід в різних країнах підвів до необхідності формування такої дитячої організації, яка не була б занадто мілітаризованою, але враховувала психологію дитячих інтересів, а також виховувала добрих громадян і самих виховників. Відповіддю на цю громадську потребу виявився рух скаутів (бойскаутів - хлопчаків, гьорл-скаутів - дівчат). Головною рушійною силою формування дитячих організацій скаутського типу було бажання суспільства поставити під контроль дорослої відповідальності стихійність дитячої енергії, бажання пригод і романтики, потяг дітей до гри.
Назва скаутська (від анл. scout - розвідник або пластун за термінологією запорізьких та кубанських козаків) є досить вдалою, бо дозволяє підтримати романтичність молодого покоління і таким чином надати дитячій свідомості віру у власні сиди:
Гаслом першої скаутської організації, яку заснував британський полковник. Роберт Бейден-Пауелл, а також в подальшому організацій інших народів є "Будь готовий" (Ве ргераred), а емблемою - біла трилиста лілея з елементами національної символіки кожного народу. Наприклад, в українських скаутів-пластунів. - біла трилиста лілея, що вплетена в національний герб "Тризуб".

Фундаментальні основи Скаутського Руху

Незважаючи на різноманітність форм, яких набув скавтинг за роки свого існування, пристосовуючись до особливостей кожного окремого суспільства і країни, його Фундаментальні основи є тими спільними ознаками, що об'єднують скаутські організації всього світу.
У Фундаментальних основах Скаутський Рух визначається як "добровільний неполітичний виховний рух для молоді, відкритий для всіх, незалежно щодо їх походження, раси чи віровизначення, у відповідності з метою, принципами і методом, закладеними Р. Бейден-Пауеллом. Метою Скаутського Руху є "сприяння розвитку молоді в досягненні її фізичного, розумового, соціального і духовного потенціалу як особистості, як відповідального громадянина і як члена місцевої, національної і міжнародної спільноти."
Слово "Рух" означає серію організованих дій, спрямованих на досягнення мети. Таким чином, Рух передбачає як мету, досягнення якої намічено, так і певний тип організації для її досягнення.
Скаутський Рух базується на трьох принципах, визначених як "Обов'язок перед Богом", "Обов'язок перед іншими" і "Обов'язок перед собою".
Перший принцип стосується співвідношення особи з духовними цінностями життя, другий - співвідношення між особою і суспільством, і третій - зобов'язань щодо самої себе.
"Обов'язок перед Богом" - це "сприйняття духовних принципів, відданість релігії, яка їх виражає, і визначення обов'язків, які з цього випливають."
Весь виховний підхід скавтингу полягає в тому, щоб допомогти молодій людині піднятися над матеріальним світом і включитися у пошук духовних вартостей життя.
"Обов'язок перед іншими" - це "любов до Батьківщини в гармонії з підтримкою місцевого, національного і міжнародного миру, порозуміння і співпраці, а також участь у розвитку суспільства з визнанням і повагою до гідності співвітчизників і цілісності природного світу."
"Обов'язок перед собою" - це "відповідальність за розвиток самого себе."
Скаутський метод є "системою поступової самоосвіти через:
- Присягу і Закон;
- навчання через діяльність;
- участь у малих групах (наприклад, гуртках) під проводом дорослих;
- поступові і стимулюючі програми різноманітної діяльності, побудовані на інтересах учасників, включно з іграми, корисними навичками і суспільнокорисною працею, все це - переважно на повітрі, в контакті з природою."
Отже, скаутський метод складається з низки взаємозалежних елементів, що творять єдине, неподільне ціле. Ось чому слово "метод" вживається в однині, а не в множині. Оскільки кожен із складників її може розглядатися як самостійний метод (і, фактично, так і розглядається іншими дитячо-юнацькими організаціями), про скаутський метод можна говорити тільки тоді, коли всі ці елементи об'єднані у цілісній виховній системі, побудованій на ідеї поступового самовиховання.

З історії Скаутського Руху

Практичне впровадження ідей скавтингу почалось з 1907 року, коли Р.Бейден-Пауелл вперше організував скаутський табір. Склад цього табору відповідав поглядам Р.Бейден-Пауелла на єднання дітей незалежно від соціального походження, раси і віровизначення, бо до табору були запрошені 11-12-літні хлопчики різних соціальних груп. Вперше у XX столітті був застосований метод, коли фізичне виховання вибувалось не тільки завдяки комплексу фізичних вправ, але в першу чергу через різні ігри, змагання, мандрівки, завдяки яким у дітей формується розуміння значення навичок, необхідних для людини в звичайній і, тим більше, в складній ситуації.
Табірне життя на природі, ініціатива і сміливість, спритність і вміння зробити самостійно притягували хлопців, зробили скавтинг престижним, бо давали навички, так потрібні в першу чергу лідерам суспільства і держави, а саме: державним діячам, політикам, військовим, працівникам органів державної безпеки, підприємцям і керівникам господарських структур.
Ідеї скавтингу і скаутський метод відразу стали популярними в цілому світі. Тому народи, які дбали про добро своєї молоді та долю суспільства і держави, утворили свої національні організації скаутського типу, включаючи в них свої питомі національні риси та даючи відповідну назву. Таким чином німці мають "Пфадфін-дерс", угорці - "Чейкейсів", поляки - "Харцерів", росіяни - "Юних развєдчіков", українці - "Пластунів" і т.п.
Сучасний Скаутський Рух - це чисельні поважні організації, що об'єднують більше як 16 мільйонів членів у більш як 150 країнах світу. Скаутський Рух користується підтримкою і прямою участю вищих керівників більш як 180 країн світу від президентів до монархів.

ПЛАСТ - український скавтинг

ПЛАСТ започаткований у 1911 році Олександром Тисовським, Петром Франком (син Івана Франка) та Іваном Чмолою за зразком скавтингу, поєднаного з українськими національними традиціями.
12 квітня 1912 року - День прийняття присяги першим пластовим гуртком у Львові вважається Днем заснування ПЛАСТу.
Історична довідка: "Пластуни (од слова "пласт", лежать пластом) назва в колишньому чорноморському війську козаків, що висилалися поперед вартової лінії та складали в очеретах і плавнях Кубані засідки. В пластуни відбиралися кращі стрільці і ходоки, люди витривалі, здібні пересиджувати цілі дні у воді, в очеретах серед міріадів комашні, під дощем або снігом. Після штату 1842 р. пластунські відділи були затверджені в піших і кінних частинах чорноморського війська і завжди були попереду у всіх розвідках за Кубань.
Після штату 1870 року піхотні курені кубанського війська були названі "пластунськими". ("Енциклопедичний словник Брокгавза-Єфрона", С-Петербург,1889р.,т.23 ст.819).
Організація діяла на західних теренах України. Була заборонена у 1930 році польською окупаційною владою на Західній Україні, у 1939 році - у Закарпатській Україні після окупації її Угорщиною.
До 1989 року ПЛАСТ розвивається виключно в діаспорі.
У 1992 році ПЛАСТ під назвою Українська Скаутська Організація "ПЛАСТ" зареєстрований Міністерством юстиції України.
Осередки ПЛАСТу діють в більшості областей України і 10 країнах світу.
На Чернігівщині пластовий рух започаткували Чернігівська Станиця УСО "ПЛАСТ" та Ічнянська пластова група, які були легалізовані відповідно у грудні 1994 року та у травні 1996 року.

"Скаути у них, піонери у нас" ?

На противагу Скаутському Руху в Радянському Союзі була утворена Піонерська організація ім. В.І.Леніна. Після краху комуністичної ідеології її спадкоємцем стала Спілка піонерських організацій Чернігівщині (СПОЧ).
Історична довідка: У 1919 році II з'їзд комсомолу (РКСМ) визнав-скаутську систему позашкільного виховання виключно буржуазною і висловився за розпуск усіх скаутських організацій, а також за ідеологізацію дитячого руху. У 1922 році в статті "РКСМ і бойскаутизм" Н.Крупська пропонує своїм прихильникам подумати про роль релігії у вихованні обов'язків і дисципліни, але знайти їй еквівалентну заміну. Крім того, вона радить їм використати все корисне і цікаве для дітей у скавтингу, але робить висновок, що скавтинг не може бути основою дитячої комуністичної організації через його "буржуазну суть". У тому ж році була створена піонерська організація.
Як визнали пізніше самі ідеологи піонерського руху: "Багато у Скаутському Русі схоже з тим, що є і у нашому піонерському досвіді. Це стосується у першу чергу методики організації внутрішнього життя. В той же час є й відмінності.
Перше - обов'язкова віра в Бога.
Друге - самостійність і добровільність як головна перевага скавтингу.
Третє - неприпустимість прямого і безпосереднього впливу будь-якої партії. Приорітет громадських інтересів над партійними, державних над регіональними.
Четверте - важливе значення залучення сім'ї до участі в роботі скаутських організацій.
П'яте - сприяння скаутських організацій професійному становленню юнацтва. Тісна співпраця з громадськими, виробничими, науковими, державними інститутами,"
(стр. 23, 24 "Піонерія і скаутизм: від конфронтації до співпраці" Київ, "Молодь", 1991р.)
Отже, різниця між "піонерами у нас" і "скаутами у них" є. Бо, власне, державна монополія, адміністративно-командна система, яка продовжує ще панувати в гуманітарній сфері України, і обумовлює існування піонерської Організації як однієї з структур цієї системи, а не як дійсно добровільних самостійних громадських організацій. В цьому, мабуть, і є головна причи¬на моральної кризи піонерського руху. Кризи закономірної, бо інтереси клану державної бюрократії підмінили інтереси суспільства, а ідеологія "імперського інтернаціоналізму" - христианську мораль, національні традиції і звичаї українського народу.
На жаль, більшість керівників та спеціалістів в системі державної освіти не цікавляться ні здобутками Всесвітового Скаутського Руху взагалі, ні досвідом українських скаутів-пластунів. Тому не дивно, що багато хто з них продовжує поширювати стереотип: "Скаути у них, а піонери у нас".

Висновки

Розвиток Всесвітнього Скаутського Руху переконує в тому, що дитячо-юнацькі організації в Україні повинні бути добровільними, самостійними об'єднаннями громадян, що тісно співпрацюють та спираються на підтримку як державних органів, так і суб'єктів господарської діяльності, інших громадських та релігійних організацій. Це забезпечить з одного боку більш широке залучення до виховання молодого покоління громадськості та сім'ї, утвердження в суспільстві цінностей світової культури, національних традицій і національної гідності, а з другого боку сприятиме утвердженню соборності і демократичності української держави як рівноправного суб'єкта світового співтовариства.
Сергій СОЛОМАХА