Селян обдурюють примітивно -- стверджує народний депутат
Гірко про це говорити, але подальше антинародне руйнування не лише сьогодення, а й перспектив українського села відбувається нерідко за участю… самих селян.
Бо це селяни Чернігівщини нині погоджуються продавати молоко переробникам і їх посередникам по 1,4 гривні за літр, коли пляшка води коштує не менше 2 грн. І це селяни Чернігівщини минулого літа оптом продавали яблука варягам з Донецька, які завантажували і вивозили десятитонними причепами кращі сорти по ціні 25–50 копійок за кілограм, коли в Чернігові та Києві вони коштували 6 і більше гривень!
Що держава не просто кинула селян напризволяще, а й допомогла різним фірмам і компаніям, створеним за активної участі зацікавлених державних чиновників, нагрівати руки на руйнуванні аграрного сектора – відомо давно. Проте досі з цього не зроблено належних висновків, бо обдурювання селян і руйнування села продовжується.
На черговий приклад обдурювання я натрапив під час прийому громадян у райцентрі Ріпки. Приклад, на жаль, типовий і широко розповсюджений.
Ситуація доволі проста і, на перший погляд, цілком пристойна. Бо є пристойне розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації ще від 3 жовтня 2006 року № 396 «Про погодження проекту землеустрою (…) земель колишнього КСП ім. Карла Маркса на території Пушкарівської сільської ради…»
Якщо проаналізувати цифри цього цікавого документу, можна лише порадіти за сільських мешканців. Адже, згідно з отриманими сертифікатами права на землю, на 333 власника земельних часток (паїв) припадає 1331,28 гектарів ріллі. Отже на один пай лише ріллі припадає в середньому 3,15 га; а ще ж у колективу є 265,39 га пасовищ та трохи лісу.
Здавалося б, радій селянине і розгортай господарчу діяльність у своєму приватному володінні на власній землі. Власній!
Тим більше, що третім пунктом зазначеного розпорядження райдержадміністрації затверджено протокол розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв і встановлено: «… 5. Видати державні акти на право власності на земельні ділянки, відповідно до затвердженого протоколу про їх розподіл, власникам земельних часток (паїв)…»
Ніби все чітко і ясно. Тим більше, що п.7 цього розпорядження чітко вказує: «Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступника голови райдержадміністрації, начальника управління агропромислового розвитку Трубу І. І.».
Тобто йдеться про державний контроль за тим, щоб селянам–власникам «Видати державні акти на земельні ділянки, відповідно до…».
Проте, як завжди, лукавий приховується у дрібницях, а тому навіть дуже потужний механізм можуть вивести з ладу кілька зерняток піску майстерно вкинутих у цей механізм…
У даному разі, лукаві дрібниці (тобто «пісочок», що почав заблоковувати нормальну роботу державного механізму з видачі власникам державних актів власності на землю) було вкинуто між «п.7. Контроль за виконанням цього розпорядження…» і «п.4. Надати дозвіл Науково–впроваджувальній фірмі «Нові технології» встановити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та виготовити державні акти на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв)…»
Як бачимо, своїх компетентних встановлювачів меж та виготовлювачів актів за помірковану ціну на Чернігівщині не знайшлося, тоді доручили це фірмі аж із Херсона.
Отже, щоб держадміністрація видала власникам землі державні акти на землю, треба здійснити контроль за виконанням встановлення меж ділянок на місцевості, за виготовленням актів і за своєчасним врученням цих актів власникам.
Якби ж то не «пісочок» між коліщатка механізму…
Бо от із чим звернувся до мене, під час депутатського прийому в Ріпках, сільський голова сільради Пушкарі, вчитель Петро Товканюк:
«Наші селяни просять Вас допомогти у невідкладній справі. Після виходу зазначеного розпорядження починається вже другий сезон весняних польових робіт, а більшості людей досі не видано актів на землю.
Ми зверталися до всіх інстанцій, проте на разі «Іван киває на Петра», а тим часом, готові акти (між іншим, виготовлені за рахунок Світового Банку) лежать у Державному земельному кадастрі (ДЗК) і їх видають… лише тим власникам, котрі тут–таки, за сміховинно–символічну плату, віддають свою землю в оренду корпорації «Українські аграрні інвестиції», що знаходиться у Києві за адресою вул. Предславинська, 8.
У Ріпкинському районі інтереси цієї фінансової групи представляє фірма «Маяк», яка й обіцяє видати селянинові акт на землю, якщо цей селянин… віддасть землю.»
А селяни не хочуть віддавати. Тим більше, що ось вже весна, земля просить робочих рук тих людей, котрі тут з діда–прадіда на цій землі живуть і працюють, а не в якомусь офісі в Києві, де майстерне маніпулювання мільйонами гривень сидячи перед комп’ютером, є важливішим, ніж піднесення села з колін.
До речі, перші 50 власників з цієї сільради, які встигли одержати акти на землю ще в минулому році, коли не було оцього посередницького ланцюжка з «пісочком» зав’язаним на ДЗК з «маяками» та «інвесторами», вже розгортають власне господарство на своїх (своїх!) гектарах. Тоді як іншим «власникам–безвласникам» нині «викручують руки», по суті ультимативно вимагаючи здавання землі в оренду через фірму «Маяк».
Цілком очевидно, що в разі передачі землі в оренду, фактичний власник стає лише номінальним. А тоді він нічого вже не робить і не розгортає на своїй землі, бо тоді реальним власником стає якийсь посередник від імені фінансово–інвестиційної корпорації з сумнівними повноваженнями і невідомими намірами.
Про цей шантаж і саботаж з ознаками афери навколо видачі державних актів власності на землю мені скаржилися того самого дня також мешканці, що проживають на території Смолигівської сільради, яку очолює самовіддана Людмила Брагида...
У котрий раз мушу повторити: економіка – це наука (і практика!) реалізації конкретних інтересів конкретних людей у господарюванні. Стикаються і взаємодіють інтереси, зацікавленості, вимоги, умови діяльності й наміри людей праці з іншими людьми, деякі з яких приховують своє лукавство під артистичною, професійно відпрацьованою посмішкою.
Вкладники сумнозвісної компанії «Еліта–Центр» в центрі Києва також довірилися тому факту, що ліцензію на фінансову діяльність і будівництво житлового будинку цій компанії видала столична державна адміністрація…
Тому, щоб не потрапити на гачок шахраїв, треба уважно читати всі документи, де відображено відповідні інтереси.
У кінцевому підсумку, в цьому вимогливому протистоянні різнополюсних інтересів завжди виграє не обов’язково хитріший, а той, хто насправді любить і цінує свою рідну (рідну!) землю. А тому вважаю, що відповідні (і відповідальні!) працівники районних державних адміністрацій повинні, не зволікаючи, не породжуючи зайвих сумнівів і непотрібних розмов, видати державні акти власності на землю в інтересах держави і її громадян.
Віталій КОРЖ
народний депутат України
(фракція БЮТ)
| Коментарі (0) |