Шевченко — Лєнін: 30 — 27

Вшановуючи Кобзаря, радянська влада чинила по-різному, зокрема перейменовувала хутори, щоб вони носили його ім'я. Таких поселень на Чернігівщині налічується 7:
с.Шевченка, Бахмацький район, Фастовецька сільська рада (до 1928 р. — хутір Забілин, історична дата утворення — 1815 р.);
с.Шевченка, Чернігівський район, Халявинська сільська рада;
с.Шевченка, Талалаївський район, Харковська сільська рада;
с.Шевченка, Прилуцький район, Малодівицька селищна рада;
с.Шевченка, Борзнянський район, Прохорівська сільська рада;
с.Шевченкове, Бахмацький район, Гайворонська сільська рада (до 1951 р. – с. Шестопалів, історична дата утворення – 1700 р.);
с.Тараса Шевченка, Ріпкинський район (до 1925 р. – Тарасевичеві Велички, утворено 1854 р.).
Цікаво також відстежити й статистику стосовно спорудження пам'ятників Тарасу Григоровичу. За радянських часів було встановлено 27 пам'ятників, за часів незалежної України додалося ще 3 (в Чернігові – два та один – у Прилуках), разом — 30. Якщо порівнювати з пам'ятниками, встановленими Володимиру Ульянову, то Шевченко почав перемагати тільки останніми роками: при СРСР було встановлено 28 па¬м'ятників, у наш час було знесено два монументи – в Чернігові та Батурині, але й встановлено один — у Михайло-Коцюбинському, тож виходить 27.