Росія для українських генералів?
Стало відомо, що генерал-майор міліції Валерій Нонік, який ще зовсім недавно очолював обласне управління внутрішніх справ у Чернігівській області, запрошений до дружньої Росії на подальшу співпрацю з МВС цієї країни. Інші джерела зазначають, що нібито пан Нонік нестиме службу у статусі радника українського міністра внутрішніх справ в Російській Федерації, який представлятиме українське силове відомство там, за прикордонною смугою. А газета «Гарт», посилаючись на неофіційну інформацію, взагалі проінформувала читачів про те, що Валерій Нонік працюватиме радником російського міністра внутрішніх справ. Отакої! Редакції «Сіверщини» вдалося з‘ясувати, що дійсно генерал-міліції все-таки їде в Росію, але як працівник українського представництва МВС. Воно б то й нічого – чого не буває в нашому розмаїтому житті - якби не деякі важливі обставини.
Вже після Помаранчевої революції, маючи беззаперечні докази, газета «Сіверщина» неодноразово порушувала питання про утиски деякими спецструктурами патріотично налаштованих сил у нас на Чернігівщині. Якщо під час президентства Леоніда Кучми національні течії переслідувалися, й при тому жорстоко, то це можна було якось ще зрозуміти: антидержавна політика на той час, як щупальця спрута, впроваджувалася все більше і більше у різні галузі «державотворення». Не дивували тоді й безліч таємних нарад між силовиками трьох слов‘янських держав, що проходили найчастіше поза «санкціями» офіційної влади, принаймні нашої. І тільки з плином часу стає зрозумілим, чому діяльність патріотичних організацій так цікавила правоохоронні органи протягом останніх років, уже після 2004 року? А ми, наївні, били на сполох щодо неприродного зближення чернігівських міліціянтів з російськими екстремістами, які захопили українську святиню – Катерининську церкву. І дивувалися чому «українські» міліціонери так палко підтримували інтереси отих засланих «козачків. І навіть після того, як проти молодих патріотів України, які намагалися розчистити вхід до храму, була застосована фізична сила під проводом (кого б ви думали?) теперішнього керівника обласної міліції пана Івана Катеринчука, здивуванню не було меж – адже ж правоохоронці тоді під виглядом забезпечення охорони правопорядку зайняли антидержавницький напрямок.
Нічого, на жаль, не змінюється зі зміною міністрів-силовиків. Схоже, все йде з «логічним» сценарієм «чиєїсь» непоборної сили, що налітає ззовні й поглиблюється в серцевину державного життя.
А що ж пан Нонік? Там, за східно-умовним перевалом, він як і багато інших генералів, працюватиме і ніколи не втрачатиме зв‘язків між двома силовими системами, а також з тими, хто тут, в Україні, до недавнього часу був у нього серед категорії підлеглих.
А мені пригадалися ще й інші генерали, які ще зовсім недавно керували не тільки багатотисячною армією українських правоохоронців, а й долями мільйонів українських громадян. І докерувалися, в результаті чого комусь відсікли голову, дехто отримав кулю у скроню, когось спіймав на ходу після випитої склянки «чистої» води серцевий напад, а хтось зник у невідомому напрямку… А генералів приютили свої люди по-сусідськи, по-дружньому…
А, може, й краще, що отакі представники генералітету повтікали в зарубіжжя? Хоч трохи та й виграватиме відтепер державна політика України. Було б справді так, якби на дійсно державницьких посадах не позалишалися ті, хто так уперто й по-войовничому служив (і служить!) на користь тієї держави, яка останнім часом веде відкриту й водночас таємну боротьбу за повернення Української держави в лоно нової імперії. Не проспати б!
Вже після Помаранчевої революції, маючи беззаперечні докази, газета «Сіверщина» неодноразово порушувала питання про утиски деякими спецструктурами патріотично налаштованих сил у нас на Чернігівщині. Якщо під час президентства Леоніда Кучми національні течії переслідувалися, й при тому жорстоко, то це можна було якось ще зрозуміти: антидержавна політика на той час, як щупальця спрута, впроваджувалася все більше і більше у різні галузі «державотворення». Не дивували тоді й безліч таємних нарад між силовиками трьох слов‘янських держав, що проходили найчастіше поза «санкціями» офіційної влади, принаймні нашої. І тільки з плином часу стає зрозумілим, чому діяльність патріотичних організацій так цікавила правоохоронні органи протягом останніх років, уже після 2004 року? А ми, наївні, били на сполох щодо неприродного зближення чернігівських міліціянтів з російськими екстремістами, які захопили українську святиню – Катерининську церкву. І дивувалися чому «українські» міліціонери так палко підтримували інтереси отих засланих «козачків. І навіть після того, як проти молодих патріотів України, які намагалися розчистити вхід до храму, була застосована фізична сила під проводом (кого б ви думали?) теперішнього керівника обласної міліції пана Івана Катеринчука, здивуванню не було меж – адже ж правоохоронці тоді під виглядом забезпечення охорони правопорядку зайняли антидержавницький напрямок.
Нічого, на жаль, не змінюється зі зміною міністрів-силовиків. Схоже, все йде з «логічним» сценарієм «чиєїсь» непоборної сили, що налітає ззовні й поглиблюється в серцевину державного життя.
А що ж пан Нонік? Там, за східно-умовним перевалом, він як і багато інших генералів, працюватиме і ніколи не втрачатиме зв‘язків між двома силовими системами, а також з тими, хто тут, в Україні, до недавнього часу був у нього серед категорії підлеглих.
А мені пригадалися ще й інші генерали, які ще зовсім недавно керували не тільки багатотисячною армією українських правоохоронців, а й долями мільйонів українських громадян. І докерувалися, в результаті чого комусь відсікли голову, дехто отримав кулю у скроню, когось спіймав на ходу після випитої склянки «чистої» води серцевий напад, а хтось зник у невідомому напрямку… А генералів приютили свої люди по-сусідськи, по-дружньому…
А, може, й краще, що отакі представники генералітету повтікали в зарубіжжя? Хоч трохи та й виграватиме відтепер державна політика України. Було б справді так, якби на дійсно державницьких посадах не позалишалися ті, хто так уперто й по-войовничому служив (і служить!) на користь тієї держави, яка останнім часом веде відкриту й водночас таємну боротьбу за повернення Української держави в лоно нової імперії. Не проспати б!
Сергій КОРДИК
| Коментарі (0) |