АРХЕОЛОГIЧНI СЕНСАЦIЇ БАТУРИНА: знайдено головний храм гетьманської столицi часiв Iвана Мазепи

Торiк наша газета вже повiдомляла, що в Батуринi археологи цiлком iмовiрно нарештi вийшли на залишки головного храму гетьманської столицi часiв її найбiльшого розквiту при Iвановi Мазепi — церкви Живоначальної Трiйцi. Тут уже 12 рокiв працює мiжнародна українсько-канадська археологiчна експедицiя, що провела дуже велику роботу з вивчення забутого й умисне викресленого з нашої iсторiї московськими загарбниками Батурина пiсля його спалення росiйським вiйськом у 1708 роцi. Експедицiя Чернiгiвського педунiверситету працює пiд егiдою Iнституту археологiї Академiї наук України за сприяння науковцiв мiста Торонто (Канада). З певнiстю про знайдення храму торiк говорити було важко, адже на залишки якоїсь споруди археологи вийшли буквально на фiнiшi сезону розкопок. Але керiвник експедицiї Володимир Коваленко, директор Iнституту археологiї та стародавньої iсторiї Пiвнiчного Лiвобережжя, завiдуючий кафедрою археологiї унiверситету, висловив смiливе припущення, що нарештi знайдено залишки храму, який шукали вже не одне десятилiття. I ось пiд час продовження розкопок цього лiта припущення пiдтвердилося. Це археологiчна сенсацiя схiдноєвропейського масштабу, адже знайдено головну святиню гетьманської столицi.
I ось я в Батуринi. Табiр археологiв — у молодому лiсочку на чарiвному березi Сейму. 80 студентiв i викладачiв вузу перебувають тут майже весь серпень. Для студентiв це лiтня наукова практика, а заодно — i гарний вiдпочинок та оздоровлення в цих чудових мiсцях. Цього лiта в експедицiї працює i вiдомий український учений з Торонто Володимир Мезенцев.
Їдемо на мiсце розкопок. Воно в самому центрi Батурина, на так званiй цитаделi. Це i є отой iсторичний центр козацької столицi, де стояла фортеця, помешкання козацької старшини, культовi й господарськi споруди.
Церква живоначальної Трiйцi була добре вiдома з iсторичних джерел вiд 1692 року. Але не було вiдоме її точне мiсцезнаходження. Очевидно, що вона стояла в центрi, на цитаделi, але площа її досить велика. Коло пошукiв з кожним роком звужувалося. Особливо пiсля розпочатої у 2005 роцi з iнiцiативи Вiктора Ющенка масштабної програми вiдродження Батурина. Згiдно з нею в селищi велися значнi роботи i соцiального плану — з газифiкацiї, водогону. При земляних роботах у такому iсторичному мiсцi як Батурин в обов’язковому порядку велися археологiчнi спостереження. Це дозволило вийти на залишки старовинного цвинтаря, який, за звичаєм, мав бути при церквi.
... Розкопки ведуться прямо на городах двох садиб батуринцiв. Археологи прокопали великi траншеї. На днi їх чiтко видно залишки фундаменту i стiн церкви. Запитую у Володимира Коваленка, яким мiг бути цей храм, зображення котрого, на жаль, не вцiлiли.
— Iван Мазепа будував Троїцькi храми в багатьох мiстах. Зокрема, це величний Троїцький собор у Чернiговi. Тому можна з певнiстю говорити, що у своїй гетьманськiй столицi вiн спорудив не менш величний собор. Усе з’ясується, коли ми повнiстю розкриємо його контури. Ми, археологи, дуже вдячнi господарям цих двох садиб за дозвiл вести розкопки. Можливо, рештки храму заходять ще пiд деякi садиби. Може постати питання про те, аби в рамках програми вiдродження Батурина викупити цi обiйстя для наукових дослiджень.
Якою може бути подальша доля залишкiв храму? Може бути їх консервацiя, встановлення над ними спецiального скляного даху, як це зроблено з Михайлiвським i Успенським соборами в Києвi, адже йдеться про видатну православну козацьку святиню.
Запитую: чи є вже якiсь цiкавi знахiдки? Керiвник експедицiї пояснює, що на залишках церкви, зруйнованої майже три столiття тому i вкритої зараз двометровим шаром ґрунту, важко сподiватися на якiсь знахiдки. Вченi вивчають залишки будматерiалiв, методи й технiку будiвництва. Знайшли уламки кахлiв, керамiку. Але є й ще дещо цiкаве. Вiдкопали бронзовий з позолотою набалдашник козацької шаблi, а також декiлька срiбних польських монет ХVII столiття, деякi прикраси.
Володимир Коваленко розповiдає про сумну долю святинi. Храм був поруйнований у трагiчний день спалення Батурина московським вiйськом 2 листопада 1708 року. Але оскiльки вiн був кам’яним, то обгорiла лише верхiвка та iконостас, а також усе було пограбоване.
1720 року було проведено перепис Батурина i прилеглої територiї, щоб вiддати це отому самому Меншикову, котрий керував московським вiйськом, що знищило Батурин. На той час храм ще стояв, правда, частково поруйнований. Так вiн i проiснував наступнi десятилiття. А наприкiнцi ХVII столiття останнiй гетьман України Кирило Розумовський, який доживав тут вiку у своїх володiннях, наказав розiбрати напiвзруйнований храм на будматерiали. З них робили фундаменти будованих Розумовським його палацу i Воскресенської церкви.
ВIДРОДЖЕННЯ БАТУРИНА ЗНОВУ ЗУПИНИЛОСЯ
Продовжу репортаж з Батурина уже на дещо сумнiшiй нотi. Єдина приємна новина: в центрi селища почалося спорудження Покровської церкви Київського патрiархату. Ця церква, як i багато чого, була зруйнована в комунiстичнi часи. I єдиний дiючий храм навiть у гетьманськiй столицi чомусь належить Московському патрiархату — та ж Воскресенська церква. А громада Київського патрiархату тулиться на околицi селища, в примiщеннi колишньої приходської школи. Тому й почалося будiвництво Покровської церкви. На жаль, знову призупинилася програма вiдродження гетьманської столицi. Легше за все, звiсно, звинуватити в цьому Президента Ющенка, адже критикують того, хто щось робить. Якщо Батурин в iсторичному планi був замовчуваний i тут нiчого не робилося з його вiдродження протягом столiть, то хочемо, щоб Ющенко зробив усе за якiсь два — три роки. Починаючи з 2005 року, тут дiйсно немало зроблено. Завершено реставрацiю будинку Кочубея, на фiнiшi — реставрацiя Будинку культури i Воскресенської церкви. Великi кошти освоєно на палацi Розумовського. Чимало зрушень — у соцiальнiй сферi.
I все ж доведеться визнати: на кiнець цього року не вдасться завершити основнi роботи з реконструкцiї, як це планувалося i бачилося торiк. Чому до кiнця 2007-го? Рiч у тiм, що в листопадi наступного року — сумний ювiлей: 300-рiччя спалення Батурина. I кращою пам’яттю загиблим українцям дiйсно було б вiдродження гетьманської столицi. Варто було б це зробити заранi, щоб «обкатати» зроблене, побачити, як функцiонують об’єкти, зокрема туристичнi, освоїти першi туристичнi маршрути. Не вийшло...
Почнiмо з тої ж археологiчної експедицiї. Важко повiрити, але така важлива державницька справа, як вiдновлення для нас нашої ж iсторiї державою по сутi не фiнансується. Всi роки експедицiя працює на тих крихтах коштiв, якi шукає унiверситет, дають спонсори, в тому числi скромно допомагають українцi Канади. Десятки студентiв працюють безкоштовно, добровiльно, як волонтери. Але ж самi експедицiї, наукове опрацювання матерiалiв вимагають немалих витрат. Цього року в тi 10 мiльйонiв гривень, що видiлено на програму вiдродження Батурина з бюджету, було закладено й 150 тисяч на археологiчнi дослiдження. Як повiдомив керiвник експедицiї В.Коваленко, на сьогоднi вони не отримали ще нi копiйки цих коштiв.
Не кращi справи й на iнших об’єктах. Воскресенська церква наче й на фiнiшi реставрацiї, але роботи давно вже мали бути завершенi. Ще гiршi справи щодо палацу Розумовського.
Цього року тут майже нiчого не робиться нi в самому палацi, нi поруч у двох вiдновлених з «нуля», свого часу зруйнованих, флiгелях.
Причина банальна — нестача коштiв. Причому не лише спонсорських, якi i є головним джерелом робiт, а навiть тих, що видiленi з бюджету.
А загальна причина всього цього — чисто полiтична. Перша зупинка робiт у Батуринi сталася на початку минулого року, пiд час виборчої кампанiї i наступної коалiцiади в парламентi. Не до Батурина було й отакому як зараз уряду. А цьогорiчна ще бiльша полiтична криза знову призупинила відродження Батурина. Залишається лише сподiватися, що в Українi з’явиться нарештi український уряд, українська влада, яким не буде байдужа наша iсторiя.