БОРЗНЯНСЬКЕ СУДОЧИНСТВО

З практики Борзнянського районного суду можна наводити i наводити факти порушення прав людини на захист, фальсифiкацiї доказiв, зникнення доказiв зi справи.
Зупинюся лише на однiй справi — про адмiнiстративне правопорушення. В цiй справi брав участь весь суддiвський корпус райсуду, двiчi в.о. голови Апеляцiйного суду i Голова Верховного Суду України.
Суть справи i позицiя кожного iз судочинцiв — як на долонi. Однак справа за бiльш як пiвтора року вже пiшла по третьому колу. Тобто районний суд виносить вердикт — «винен», вища iнстанцiя його скасовує i повертає в райсуд на новий розгляд. А тут уже iнший суддя пiдтримує попередника. I так — тричi. При цьому висновки та зауваження вищих судових iнстанцiй вiдверто iгноруються.
Постанова суддi районного суду Страшного О.М. вiд 29 серпня 2005 р.: «До Борзнянського районного суду надiйшли матерiали, згiдно з якими Кудра Олександр Миколайович 17 серпня 2005 р., знаходячись бiля кафе «Талiсман» у м.Борзна, чинив непокору законнiй вимозi працiвникiв мiлiцiї надати документи на автомобiль, водiй якого за оперативними даними був у нетверезому станi i створив аварiйну ситуацiю в центрi мiста...»,
«...працiвники мiлiцiї просили надати документи на автомобiль, який належить його синовi», «...його син, скориставшись сутичкою, зник на даному автомобiлi з мiсця пригоди».
«Постановив: Кудру Олександра Миколайовича визнати винним у скоєннi адмiнiстративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кп АП України, i притягнути його до адмiнiстративної вiдповiдальностi у виглядi адмiнарешту строком на п’ять дiб. Початок арешту рахувати з 25 серпня 2005 р., зарахувавши до даного термiну знаходження Кудри О.М. пiд вартою з 17.08 2005 р. по 18.05.2005 р.».
Вiд коментарiв утримуюся, прошу лише звернути увагу, що до винесення постанови про арешт вона вже була виконана.
Постанова в.о. голови Чернiгiвського апеляцiйного суду Ющенко Н.В.:
«Дана постанова пiдлягає скасуванню як необґрунтована».
«Одночасно з протоколом про адмiнiстративне правопорушення за ст.185 КпАП України (дрiбне хулiганство — авт.), де зазначено, що 17.08.2005 р. о 22.30 хв. останнiй висловлювався поблизу кафе «Талiсман» нецензурною лайкою, на неодноразовi зауваження не реагував. Мiж тим, суд своєю постановою вiд 29 серпня 2005 р. дійшов висновку, що в дiях Кудри О.М. немає складу адмiнпорушення, та провадження по справi закрив.
...Суд зазначив у постановi, що вина правопорушника знайшла своє пiдтвердження в зiзнаннi самого Кудри О.М., але, як вбачається з протоколу судового засiдання, своєї вини Кудра не визнав...»
«... У протоколi не зазначено свiдкiв даного правопорушення..., пояснення правопорушника, протокол не пiдписані Кудрею О.М., вiдсутня вiдмiтка про його вiдмову вчинити пiдпис, не роз’яснено йому його права...».
Та хiба можна здавати своїх, i Свiтлана Дмитрiвна приймає Соломонове рiшення: «Провадження по справi про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi Кудрі Олександра Миколайовича по ст.185 Кп АП України закрити у зв’язку iз закiнченням строку притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Постанова оскарженню не пiдлягає».
Хитро, погодьтеся. Винен чи не винен, а що i на пiдставi якого закону кинули в буцегарню без суду i слiдства, хай, мовляв, мiль дослiджує в судовому архiвi.
Та не вдалося i Затеєвiй поставити в справi крапку.
Кудра таки оскаржив i неналежну до оскарження постанову Затеєвої С.Д.
За скаргою Кудри в справу втручається Голова Верховного Суду України Онопенко В.В. Василь Васильович у своїй постановi вiд 27 листопада 2006 року чiтко аргументував, що районний i Апеляцiйний суди не забезпечили точне правильне застосування матерiальних i процесуальних адмiнiстративно-правових норм, не виключено сумнiви щодо доведеностi вини Кудри, що суд неправильно закрив провадження не з реабiлiтуючих причин тощо. В пiдсумку постанови районного та Апеляцiйного судiв скасовано, а справу знову повернуто на новий розгляд районного суду.
За справу береться суддя Тiсмон I.I. Не повiвши i вухом на зауваження та вказiвки Голови Верховного Суду України, Iван Iванович лише на пiдставi пояснень органiзатора та виконавця адмiнсправи по обвинуваченню Кудри начальника райвiддiлу державтоiнспекцiї райвiддiлу мiлiцiї Отрошенка В.О., який на бiльшiсть питань у судовому засiданнi давав чiткi вiдповiдi на зразок: «Не пам’ятаю, пройшло майже два роки...», робить блискучий висновок: «винен». I постановив: «Провадження у справi... закрити у зв’язку із закiнченням строку притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi» (Постанова вiд 14 лютого 2007 р.).
Показово, що при розглядi справи пан Тiсмон без будь-якої мотивацiї залишив без задоволення клопотання Кудри про витребування в якостi доказiв вiд райвiддiлу мiлiцiї матерiалiв про складання адмiнпротоколу, постанови про утримання пiд вартою (за чиїм рiшенням?), матерiалiв про порушень правил дорожнього руху його сином.
Вiдхилено без пояснень i клопотання витребувати вiд райпрокуратури матерiали розслiдування незаконного утримання пiд вартою бiльше 24 годин. Адже цим розслiдуванням утримання пiд вартою визнане незаконним, а проти винних працiвникiв мiлiцiї порушено дисциплiнарне провадження.
Ось так пан Тiсмон заткнув за пояса голову Верховного Суду Онопенка. Блискуче довiв свою незалежнiсть не лише вiд Верховного Суду, а й вiд закону.
Таким чином, для Кудри розпочалося третє коло ходiння нетрями судового бедламу. Нинi справа втретє на розглядi в Апеляцiйному судi. Не буду гадати, чим закiнчиться ця брудна справа, як i очiкувати, що в нашому судi можна добитися правди, вiдстояти свої конституцiйнi права.
Не виключено, що декому з читачiв описана одiссея видається не вартою виїденого яйця. Ну, поторохтiв мужик ребрами в ку¬тузцi п’ять дiб на водi та хлiбi, хай i в пику, може, вибачте, заїхали, та випустили ж. Хоча могли й на довше прикрити.
В мiлiцiї i судi теж люди працюють, вони теж можуть помилятися. Згоден, вiд помилок нiхто не застрахований. Але поряднi люди, помилившись, вибачаються. Та й помилки бувають рiзнi.
У статтi 29 Конституцiї України чiтко зазначено, що «нiхто не може бути заарештований або утримуватися пiд вартою iнакше як за вмотивованим рiшенням суду i тiльки на пiдставах та в порядку, встановленому законом». Пересiчний п’ятикласник скаже: це означає, що кидати в камеру людину без суду i слiдства — незаконно. Борзнянськi суддi разом з обслуговуючими їх службами (мiлiцiя, прокуратура) — не п’ятикласники, i їм, бачте, конституцiйнi норми чи то не знайомi, чи вони для них — не законнi.
Хочу звернути увагу читачiв ще на деякi речi, якi дебелим шилом стирчать із торби вище процитованих судових рiшень. Буча зчинилася через сина: немов Кудра-молодший керував автомобiлем напiдпитку i створював аварiйну ситуацiю в центрi мiста. Закономiрно виникає ряд питань: чому не склали адмiнпротокол на сина? Не покарали за порушення правил дорожнього руху? I головне — чому сина залишили в спокої, а затято взялися за батька? Чому за словесним дриблiнгом судових рiшень залишено поза увагою, а яку ж законну вимогу чи розпорядження працiвникiв мiлiцiї не виконав Кудра?
Я спробував знайти вiдповiдi на цi та ряд iнших питань у бесiдах з окремими правоохоронцями.
Наштовхнувся на глуху стiну корпоративної солiдарностi. I все ж... Один iз ветеранiв мiлiцiї (на мiй погляд, чесний i порядний працiвник), з умовою, що не для преси, окреслив ситуацiю коротко, але досить чiтко: Кудру ламають через колiно, бо має власну гiднiсть.
Коли це справдi так, тодi все стає зрозумiлим. Особливо, якщо врахувати, що як пiдприємець Кудра займається роздрiбною торгiвлею, певною мiрою конкурує з бiзнесом окремих правоохоронцiв (на дружину, свата тощо).
Слiд також додати, що вдруге Кудру арештували, коли вiн знаходився на стацiонарному лiкуваннi в районнiй лiкарнi з дiагнозом хронiчний гастрит у стадiї загострення (працiвники мiлiцiї i адвокат знали про це). Ця хвороба потребує дотримання режиму i дiєти харчування, однак його посадили на хлiб та чай, позбавивши лiкiв. А довiдка про хворобу щезла з матерiалiв судової справи.
ЗАМIСТЬ ПIСЛЯМОВИ. Знаю, менi можуть закинути, що змалював занадто чорний портрет Борзнянського районного суду. Категорично не згоден. Навпаки — це кольоровий портрет. I малюю його не я, а суддi Страшний О.М., Затеєва С.Д., Тiсмон I.I. Саме вони роблять обличчя i авторитет суду.

***
Насамкiнець кiлька слiв про надмiрну завантаженiсть Верховного Суду. На мiй погляд, це результат поблажливого ставлення верховних жерцiв української Фемiди до неякiсної продукцiї мiсцевих та апеляцiйних судiв. Слiд, гадаю, не просто констатувати помилки, а ретельно тлумачити їх.
В разi явних порушень норм законiв та Конституцiї проти такого суддi необхідно порушувати дисциплiнарне провадження.

Леонiд МАЙСТАТ.
м.Борзна.