120- річчя Уласа Самчука

20 лютого 1905 року народився Улас Самчук — один з найвизначніших українських письменників ХХ століття. Зарубіжні літературознавці називали його «українським Гомером», вказуючи, що він відкрив світові досі невідому Україну. Напередодні 120-річчя письменника коротко нагадаємо про його творчу спадщину.

Улас Самчук є автором роману «Марія» — першого художнього твору, присвяченого темі Голодомору 1932-1933 років. Він став літературним пам'ятником мільйонам українців, які загинули від голоду, організованого сталінським режимом. Самчук, як сучасник тих трагічних подій, прагнув донести правду про страждання селян та збереження національної пам'яті. «Марія стоїть над дитиною і думає: "Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба... Зовсім трошечки хліба..." Дивиться у вікно. На подвір'ї дерева вбираються бруньками. Земля ще кормить їх, а закони Маркса не заборонили їм родити нове життя і нову радість».

Крім «Марії», з-під пера Уласа Самчука постав виразно антирадянський роман «Кулак» про події насильницької колективізації. Він побачив світ у 1937 році. У своїй програмній статті «Нарід чи чернь?» (1941) письменник узагальнив власне бачення «національної проблеми»: «Не все одно, хто як говорить, яким богам молиться, які книжки читає. Не все одно, якими іменами названі вулиці наших міст, не все одно, чи домінуючим є для нас Шевченко, чи Пушкін. Не все одно, як це часто доводиться чути, кого ми вчимо у школі, не все одно, яке наше відношення до російської літератури. Ні! Це не все одно... А коли — все одно, то це значить, що все одно для вас, хто є ми самі!».

В 1957 році вийшов друком Самчуковий роман «Темнота» (друга частина трилогії «Ост»), в якому чи не вперше в світовій літературі розповідалося про систему ГУЛАГу. Тож не дивно, що персоною письменника «цікавились» радянські спецслужби. Тодішня пропаганда навіть намагалась провести «розвінчувальну» кампанію щодо нього.

Навіть в незалежній Україні був заборонений до вивчення в курсі української літератури в середній школі антиукраїнським режимом Януковича (тодішнім міністром освіти і зрадником України Дмитром Табачником, який згодом утік в Ізраїль ).

Самчук- засновник і редактор рівненської газети «Волинь». Голова МУРу. Входив до складу ОУН. Після розколу ОУН Бандерою залишився на стороні Голови ПУН полковника Андрія Мельника.

У незакінченій трилогії «Ост»: «Морозів хутір» (1948) і «Темнота» (1957), зображена українська людина та її роль у незвичайних і трагічних умовах міжвоєнної та сучасної підрадянської дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть огонь», 1959) і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі», 1967). Переживанням Другої світової війни присвячені спогади «П'ять по дванадцятій» (1954) і «На білому коні» (1956).

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.