100- річчя художника, якого так і не прийняли у Спілку

Його життя - мученицьке.

Народжений у Чернігові, він у Чернігові і помер, пройшовши фронти другої світової сапером у Прибалтиці, Польщі, Україні - кінець війни зустрів у Кенігсберзі, який окупанти назвали Калінінградом. Мав і бойову медаль "За відвагу", і ордени. Був Леонід Могучов десятою дитиною у сім'ї та у війні загинули 4 його брати і батько, померла сестра.

Після війни розміновував Фінську затоку до 1949 року, потім зміг один курс провчитися в Одесі на художника, але бідність змусила звільнитися.Саме формальна відсутність освіти і стала однією з причин неприйняття його до Спілки художників.

Леонід Могучов натомість зробив такі речі, які й не снилися формалізованим членам офіційної Спілки - не тільки сотні акварелей, але й сотні замальованих ним храмів. Деякі з них, як Казанську церкву в Чернігові, і відновлювали за його малюнками. Хіба це не вище за членство в Спілці?

А ще завдяки Леоніду Могучову, на кошти зібрані від його виставок у Канаді, були здійснені ремонти П'ятницької церкви та церкви Михайла і Федора - це перші в Чернігові храми української Церкви і прокомуністична влада в 90і роки всіляко заважала їм, а не сприяла. Допомога Могучова була дуже доречною...

І на старості років він не мав ні миру в сім'ї, ні нормальних житлових умов. Відмучився. Та лишив по собі світлу пам'ять.

Василь ЧЕПУРНИЙ