А Ви були у Чернігові чи Новгороді-Сіверському? Здається що ні, але самовпевненість Ваша при цьому просто вражає. Приїдьте до Новгорода чи Семенівки - сподіваюся почути справжню сіверську говірку у Вас буде можливість. І навіть у Чернігові вона час від часу звучить. У мовному плані Центральна, Північна Чернігівщина і Стародубщина це єдина земля. І в селах неподалік від Броварів розмовляють ще, слава Богу, так само.

Зразки сучасної сіверської говірки на Україні та Стародубщині дивіться тут: http://www.pakul.donas.in.ua/?idm=1208800704

Зібрано це сучасними патріотами Сіверської України та Стародубщини.

До речі, пане Поливаче, мене дуже дивує, як людина, що не вміє написати українською мовою навіть пари рядків, намагається вчити автора праці, що написана українською. Відомі мені такі "знавці", які слово "залишити" перекладають на російську як "остричь наголо", і при цьому вважають, що мають право обговорювати те, чого не розуміють бездоганно. Пишіть по-українськи, тоді я буду знати, що Ви розумієте, про що я пишу, а шукати, який вислів Ви неправильно переклали та інтерпретували, в мене часу нема. А то Ви станете подібним до пана професора Розторгуєва, який цілі праці присвятив тому, щоби довести, нібито стародубці не українці, а білоруси, і як приклад цього наводив ім'я "Гарасим" зі стародубських документів, не знаючи, що в літературній українській мові "Гарасим" це "Гарасим" і буде.

І давайте, друже, не будемо вчити, кому про що треба писати. Але ж я не критикую Ваші праці, що присвячені католицтву на Стародубщині. Українців на Стародубщині 20 тисяч офіційно, за підсумками останнього перепису. А скільки там зараз католиків?

Так що пишіть українською, друже - порозмовляємо серйозно, як колега з колегою. А поки що це розмова сліпого з глухим, не більше.

З повагою.

А мені здається, що мешканці Чернігова чи Новгорода-Сіверського небезпідставно вкажуть Вам, що параноєю є твердження, нібито "Северщина - белорусская этническая территория". Так що прошу Вас бути обережнішим у Ваших висловленнях у подальшому.

Щодо "етнічних білорусів" чи українців - мені здається, що Ви стали білорусом тільки тому, що історична доля розпорядилася таким чином, що Ваше родинне село Бовсуни колишнього Стародубського полка увійшло у 20-му ст. до складу Білоруської РСР. Ви вчилися у білоруській школі, де вчителями були Ваші батьки - там і формувалися підвалини Вашої білоруської свідомості. Мова ж Стародубщини є саме такою, якою розмовляють по селах усієї Сіверщини - під Черніговом, Новгородом-Сіверським та навіть Броварами на Київщині. Якщо Ви назвете мешканців цих міст та сіл білорусами, Вони лише посміються над Вами, не більше. Але ж я не можу Вам цього заборонити. Ви якось казали мені, що усі українці, на Вашу думку, були колись білорусами. Ну що ж - вірте у свою Велику Білорусь від моря до моря, я поважаю Ваше право на свободу думки.

А я писатиму і далі про те, що поєднує Стародубщину і Україну. Якщо є у Вас конкретні зауваження по темі - пишіть, наводячи Ваші аргументи - посперечаємось. Але без лайки, це виставляє Вас зараз дуже у невигідному світлі (час політичних баталій на Лінгвофорумі давно вже минув, якщо я образив Вас тоді - вибачте, але й Ви не слідкували тоді за своїми висловами).

На все добре.

Ну чому б здивувався? Його друг Микола Костомаров називав себе українцем, і нічого.

Так що знову пан бреше... А так, як справжніх аргументів для дискусії в нього немає, впадає до істерики, називає опонента параноїком і таке інше. До речі, що це в крові у "російських інтелігентів" - кидати у співрозмовника брудом, коли вже нема аргументів, писав і О. К. Толстой.

Які ще брудні слова є в вашому лексиконі? Правду ж казав поет: "на українській шпана розмовлять не буде". Шпана завжди обирає для розмови "великій та могутній". У вас що, нема у житті іншої можливості самоутвердитись, як писати мені ці листи без усякого розумного сенсу? Набридли вже, пане! Коли ж ви вгамуєтесь нарешті?

Спокійніше, пане! Побережіть ваші нерви – вони вам іще мабуть знадобляться!

У Чернігові ми навряд чи з вами зустрінемося – я народився та живу у Росії, у славному місті Чернігові буваю не часто, а якщо і приїду, то зовсім не за тим щоби побачити пана російського націоналіста, який сидить у запічку, та все сподівається, що от-от по стародубських містках повернуться до нього «визволителі» зі сходу, яким він поскаржиться, як йому було важко без них ці двадцять літ, адже (о жах!), йому у цей час доводилося іноді навіть розмовляти по-українськи!

Але давайте, краще порозмовляємо про літературу!

Отже ви згадали Олексія Костянтиновича Толстого, мешканця Стародубщини. Ну що ж, відкриваємо «Собрание сочинений А. К. Толстого», том IV, стр. 280-281 (издательство «Художественная литература», Москва, 1964 г.), і читаємо листа письменника до Б. Маркевича. От що пише Толстой: «Русская нация сейчас немногого стоит, русское дворянство - полное ничто, русское духовенство - канальи, меньшая братия - канальи, чиновники – канальи. Позор нам! Это мы еще хотим повернуться спиной к Европе! Это мы провозглашаем новые начала и смеем говорить о гнилом Западе! Если бы перед моим рождением Господь Бог сказал мне: «Граф! выбирайте народ, среди которого вы хотите родиться! - я бы ответил ему: «Ваше величество, везде, где вам будет угодно, но только не в России!» У меня хватит смелости признаться в этом. Я не горжусь, что я русский, я покоряюсь этому положению».

А от що пише Толстой у тому ж листі про українську мову, яку він (правнук українського гетьмана Розумовського, як відомо), вслід за своїм другом, українським істориком Миколою Костомаровим, вважав справжнім нащадком мови Київської Русі: «Когда я думаю о красоте нашего языка, когда я думаю о красоте нашей истории до проклятых монголов и до проклятой Москвы, еще более позорной, чем самые монголы, мне хочется броситься на землю и кататься в отчаянии от того, что мы сделали с талантами, данными нам Богом».

От що писав Олексій Костянтинович Толстой, справжній патріот України та рідної Сіверщини, друг Тараса Шевченка, Миколи Костомарова та Панька Куліша. Ви наводите мені у приклад юнацький вірш Толстого, романтичний, але незрілий. А я вам слова зрілої людини, яка на цей час кардинально переглянула свої життєві принципи та уподобання.

Книгу та сторінку я вам навів, книга ще з радянських часів, якими ви, я впевнений, дуже пишаєтеся. Якщо у чернігівських бібліотеках її нема, приїздить до Брянська, там вона точно є.

А «визволителів» точно не дочекаєтеся! Так і доведеться вам (насліднику великої культури Пушкіна і Чехова) вік вікувати серед ворожих українців! І це мене втішає, їй-бо!

А що, пане, ваших знань української мови явно не вистачає, аби написати нею такий довгий панегирик? У школі по українській "троячок" мабуть був?

Все з вами ясно... Можете не відповідати. Печерний російський націоналіст виден здалека. І не прикривайтеся "сіверським патріотизмом", як вовк овечою шкурою. Все одне ваш "язик" яскравіше некуди свідчить про те, патріотом якої держави насправді ви є.

І 7 лютого голосуватиме за Януковича? Я вгадав?

Бувайте. Мені нема про що з вами розмовляти. Ми по різні боки барикад. І слава Богу!

1. Які конкретно ілюстрації вам не подобаються?
2. До речі, сам термін "Північна Сіверщина" по відношенню до Стародубщини ввів в обіг, якщо не помиляюся, саме я. В усякому разі в Інтернеті це посилання показує лише на мої праці. В тих працях, де я розглядав Стародубщину як частину Сіверської землі, я і називав її Північною Сіверщиною. У новій книзі мені зручніше розподіляти її на Західну і Східну частини (чому, докладно написано в Першій главі, не буду повертатися до того, що можна прочитати). І хіба для вас це "священна корова"? Чому, скажіть будь ласка, дуже цікаво.
3. Праця моя називається "Стародубщина. Нарис українського життя краю", і пишу я її саме з позицій "свідомого українця", як ви вдало висловилися цього разу. Мене цікавить в першу чергу у моїй розвідці те, що єднало та єднає Стародубщину з усією Україною. Я патріот України, тому і книга моя просякнута українським духом. Що є то є - тут вже нічого не попишеш

Відповідаю на Ваші запитання, шановний пане Андрію:

1. З приводу Східної Стародубщини - я написав про це у Першій главі, відношу до неї ті райони колишньої Орловської губернії, де український вплив відчувається значно помітніше, ніж у більш зросійщеному Брянську чи Дятькові. Упевненість у цьому я виніс саме перебуваючи у цих місцях, та знаючись на історичних джерелах, що відносяться до минувшини цього краю. Докладніше свою думку я викладатиму у подальших главах своєї праці, тих, що відносяться саме до Східної Стародубщини. У будь-якому разі, це моя думка, яку я буду відстоювати з наведенням конкретних джерел, і якщо в вас виникнуть запитання на якісь з них, готовий буду ґрунтовно відповісти вам. Розраховую лише на вашу чемність та відсутність у мові таких висловів як "глобус Стародубщини", "як вам не соромно", і таке подібне. Будемо розмовляти спокійно.

2. Щодо сіверської говірки - я не відстоював би так категорично її "значну відмінність" від усіх наведених вами східнослов'янських мов. Фонетика нашої говірки дуже наближена до білоруської, як і деяка частина споконвічних слів нашої мови. Багато слів українських (яких нема в білоруській мові - порівняльний словничок, зроблений білоруськими науковцями я наведу в останніх частинах моєї праці). Скоріш за все ці слова - результат єдності Стародубщини та Лівобережної України за років Гетьманщини. Російськомовна освіта д
та мас-медійні засоби радянських та сучасних часів поступово нищать нашу мову, поступово перетворюючи її спочатку на суржик, а потім на звичайну російську мову з трохи відчутним місцевим акцентом. На Україні сіверська говірка зберігається все ж набагато краще, ніж на Стародубщині - про це я також пишу у 4 главі.

3. Чому я бажаю отримувати запитання українською мовою? Аби менше чути набридлого кремлівського агітпропу, який пре зараз у нас в Росії по відношенню до України з усіх дірок. До речі більшість російськомовних сайтів забороняє писати своїм відвідувачам українською мовою, навіть коли розмова йде саме про Україну. Так що дозвольте вже і мені дотримуватися тут, на шпальтах "Сіверщини" деякого паритету у цьому питанні, та спілкуватися лише українською мовою, чого чекаю і від вас.

Пане Спеціалісте, наведіть будь ласка, приклади "коренизації" у 20-х роках 20-го ст. на теренах сучасної Стародубщини (тодішньої Брянської губернії)? Мені здається, ви плутаєте Брянську губернію з Курською.

На інші запитання ваші та пана Андрія відповіді ви знайдете у моїй праці (1-4 глави та далі), будь ласка перечитайте їх уважніше.

І ще дуже прошу вас, якщо ви бажаєте отримувати і далі мої відповіді на ваші запитання - пишіть їх українською мовою (для цього є багато перекладачів, якщо ви нею не розумієтесь). Адже на українському сайті мені хочеться чути саме її, а російської вистачає і на російськомовних сайтах.

З повагою. Вірний зі Стародубщини.