Дай Боже!

Дякую і Вам, пане Василю, за те що є на Україні таке видання як "Сіверщина". Думаю, що великою мірою і завдяки сумлінній праці її редакції, Чернігівщина до сих пір зберігає свої споконвічні демократичні і патріотичні традиції, незважаючи навіть на географічне сусідство з Росією.

До речі з твердженням "на Украине хохлы" також не згоден. У нас у Новозибкові "хохлами" називали місцевих селян, що розмовляли саме сіверською говіркою, а також взагалі православних у протипоставленні їх старообрядцям. Також і Сержпутовський вказує на те, що селяни самі себе "хохлами" називали.

Про Розторгуєва та Косич от:
Pan: "Расторгуев решил что диалект северский - это мы всегда пожалуйста, честь ему и хвала, и нам слава - земляк же, Стародубский житель! А вот что он (диалект, конечно) еще и беларусский, это другое дело, да еще из названного Расторгуевым диалекта выводить выводы о "предках наших, беларусах" ты б не торопился, будь ласка".

"Что ты казачий внук, мнишь себя беларусом - так это твое личное дело, я уже говорил - ты хоть африканцем обзовись, мне все едино, не первый раз вижу. Я не возьмусь спорить что Расторгуев и Полевой тот, да и Косич тоже не могли не найти тут на Стародубщине целые беларусские села. Да только это не Стародубцы, это и есть сюда пришлые беларусы, сел таких немало - хоть два века за ними записывай. Косич, и ты следом пишет о магерке - я той магерки ни разу не бачил, фуражки носили, картузы, а магерок уволь, не было. Одежду Косич опять описывает не ту, что моя бабушка носила, а она то почитай века коренная, может дедова фамилия из Запорог пришла, это может, но не менее чем триста лет тому. Это опять к этнографическим экспедициям - кто послал, для чего. Можно проехать по беларусским селам - и вот тебе, пожалуйста - Новоместская сотня оказалось и не сотня вовсе, а считай повет. Это ж белыми нитками шито."

До речі цікаво, як вияв самосвідомості:

Pan: "А вообще здесь считают себя русскими, считали до 1950 года, причем в Москве москали, на Украине хохлы, а русские - это как раз здесь на Стародубщине."

А от сьогодні тільки прочитав:

Т.Б.Щепанская "Мужская магия в русской традиционной культуре. XIX - XX вв. "

"На Брянщине стойко держится убеждение, что “кузнецы были чужие – москали. Квартиру снимають. Люди нясуть (им поправить. – Т.Щ.) плуги, цапки…” (Брянская обл., Климовский р-н. С.Челхов); при этом сами крестьяне, по паспортным данным в большинстве русские, себя москалями не считают, сближаясь по языку скорее с белорусами, а по самосознанию с полещуками".

Бачите, як сходиться. Про те, що у 19 ст. стародубці бачили себе "руськими" а не малоросами, і чому так сталося, я і пишу у цій главі, яку ми зараз обговорюємо. Після 1919-1926 рр. (і тут я згоден з вами), сіверяни УРСР долучилися до створення новітньої української нації, гомельчани та ваші земляки болсунівці - до білоруської. Стародубці ж стали "росіянами", але ж оце "не москалі" в пам'яті народній міцно залишилося, що ми і спостерігаємо час від часу на унецькому форумі.

Сучасний же "сіверський рух" - це спроба пов'язати в єдиний культурний простір всю сіверську землю від Гомелю до Ніжину. Чернігів же завжди був історичним та культурним центром Сіверщини.

Курусь: "Всем рекомендую посетить Чернигов - сердце нашего Северского края!"
Pan: "Сердце Северской земли. Хорошо сказано. Так и есть."

Так що ми також, друже Поливаче, не квапимось!

Pan'у привіт!

Ну, якщо ці аналогії є для вас незрозумілими, перечитайте мій текст ще раз, і спробуйте їх зрозуміти. Чи вам просто нема що мені відповісти?

Знову лукавите, Поливаче?

Хоча ви і знищили всі свої пости перед несподівано швидкою втечею з цього сайту, але я встиг їх прочитати. Читав і те, якими словами характеризували там вихідці зі Стародубщини пп. Розторгуєва та Марію Косич і їхні білоруські теорії, які ви намагалися серед них популяризувати.

Але правильно, що втекли. Вони зараз дуже сумують, що не встигли своєчасно зробити з вашими постами те, що зробили з моїми. Спочатку вони декілька разів запрошували мене на свій сайт, аби я допоміг їм у вирішенні деяких історичних питань. Але потім, коли наші погляди на сучасну російську політику з'явилися різними, а ясних контраргументів проти моєї позиції в них не знайшлося, вони позбирали мої пости до купи, вилучивши з колишнього контексту, порушили канву та зміст моїх повідомлень своїми вставленнями всередину мого тексту, тобто спаплюжили мій текст, як тільки можна. То саме вони хотіли зробити і з вашими постами. Що ж поробиш - така вже в них нечесна безпринципність та невміння спілкуватися з опонентами. Але, як ви бачите, сучасна російська дійсність, таке поняття як "опонент" намагається викорчувати із суспільної свідомості із корінням.

Тепер от знову (в який вже раз), запрошують на свій унецький сайт. Спрага ж до свіжої, незатхлої думки все таки залишилася в їхніх душах. Але я більше до них не піду, бо навіть поведінка їхня по відношенню до вас яскраво характеризує, що від своїх дикунських методів полеміки вони не позбавилися.

А що ви скажете за казахів, серед яких зустрічається багато як монголоїдів чистого типу, так і людей з переважаючими европеоїдними рисами та різних метисів. І всі вони казахи, розмовляють однією мовою, яка не має навіть діалектних особливостей, мають спільну ментальність. Представників однієї нації можна віднести до різних рас - зайдіть хоча б до "Вікіпедії" і подивіться на фотографії казахів, які є там.

Ментальність, мій друже - ментальність. На Стародубщині вона здебільшого козацька, на Білорусі "сялянська". Зайдіть на знайомий Вам унецький сайт - там Вам розкажуть, які вони є білоруси.

Тобто, якщо я приїжджаю до Білорусі, ходжу вулицями білоруських міст та сіл, чую з вуст місцевих мешканців таку мову, яку не знайдеш в жодному білоруському словнику, але знайдеш у будь-якому словнику російському, мені треба, за вашою логикою, вважати, що мене з усіх боків оточують етнічні росіяни? Чи, наслідуючи Вам з Розторгуєвим, вважати, що це колишні носії білоруської мови, які зараз перетворилися на представників "південновеликоруської говірки з деякими білоруськими особливостями"?

Дурна логика? Але вона ваша.

Друже Поливач, не лукавте, будь ласка! Ви чудово розумієте, що стаття авторки з Городянщини з’явилася в україномовному виданні, написана українською мовою, і авторка показує саме такі слова із рідного діалекту, які відрізняються від літературної української мови. Тому годі їх там шукати – українські слова вона не вказувала, так як це не було темою її оповіді. Але усі ті слова, що вона наводить, є українськими діалектними, а саме східнополіського діалекту української мови. А те що біля половини цих слів має близькі паралелі в білоруській мові – ну це так. А норвезькі слова мають не меншу спорідненість з датською мовою, ну і що? Історичні рейнські німецькі діалекти ближче до сучасної голландської мови, ніж до літературної німецької. Ну і що? Хіба це значить, що рейнські німці є голландцями? Звичайно ж ні. Це каже лише про спорідненість двох культур, не більше. Так само і сіверяни. Вважати, що корінне населення Сіверщини від Мглина до Ніжину є білорусами – це нонсенс, сподобається це вам чи ні. Треба ж бути реалістом, друже. Чудово розумію, що білоруському патріоту гріє душу думка про білоруський Смоленськ, білоруський Вільнюс та білоруський Даугавпілс. Але ж треба бути реалістом.

Попередній ваш пост, пане Поливач, було видалене на моє прохання через вашу нечемність та нешляхетність по відношенню до співрозмовника. Якщо будете й надалі не поважати опонентів, буде так само.

Тепер щодо «виводів». Ви як завжди, друже, бачите тільки те, що вам бажано бачити. Наводячи слова авторки, дівчини з м. Городні Чернігівської області, чомусь губите частину її вислову, а саме цю: «Народилася і виросла я в селі Володимирівка Городянського району. Село прикордонне, поряд Білорусія, тож мова місцевих жителів дуже своєрідна: переплелися українська, російська і білоруська мови». Тобто авторка і не заперечує, що прикордонне з Білоруссю розташування села відбилося і на мові його жителів. Далі ви порівнюєте «володимирівську говірку» з літературною білоруською, намагаючись довести їхню тотожність. Але ж чомусь у вашому володимирівсько-білоруському словничку лише 22 слова, у той час як авторка наводить їх 46. Тобто у вас їх менше половини. Яка ж це тотожність – менша ніж у 50 % навіть у прикордонному селі? До того ж ви часто наводите, у порівнянні за білоруські, слова зі східної Гомельщини, краю, що до середини 16 ст. був частиною Чернігово-Сіверської землі, і де сіверське коріння відчувається у мові та звичаях місцевого населення і донині. Сучасна білоруська літературна мова увібрала до себе багато діалектних слів зі Східної Гомельщини, колишньої частинки Сіверської землі, тож і не дивні ті паралелі, які ви наводите у своєму коментарі. Але фонетична близькість сіверської говірки до білоруської мови, при значній відмінності словникового фонду (про це кажуть і білоруські лінгвісти, білорусько-стародубський словничок, складений гомельськими науковцями, у якому автори змушені перекладати для білорусів стародубські слова, що знайомі кожному українцю, я наведу у наступних частинах своєї праці), не надає ще вам права називати мову сіверян білоруською. У чомусь сіверська говірка близька до білоруської (фонетика, деякі слова), але багато слів її є спільними для сіверян та українців, багато і своєрідності, відмінної як від літературної української, так і літературної білоруської мови. Для нас Сіверський діалект це Східнополіський (Лівобережнополіський) діалект української мови, єдиний для північних сіл Чернігівських, Сумських, частково Київських та Стародубських. Так є і так буде.