Сергію Олеговичу, ну де ж Ваша книжка про зображення Мазепи? А то мені он і на початку 90-х довелося навпомацки вибирати портрет Мазепи для першої в Україні пам"ятної дошки в Батурині, і сьогодні народ плутає Мазепу то з литовським гетьманом, то з жидом-орендарем... Книжку давайте!
Аноніму Петру Ваш коментарр видалений особисто мною, бо ваш "героїзм" -- гидкий. Анонімно звинувачувати людину -- це, як мінімум, безвідповідально. Газета "Сіверщина" відзначається нормальним ставленням до людей, які відкрито відстоюють свою позицію. Але не терпить тих, хто з-за рогу випльовує чорноту... Тож виходьте на світло, аноніме!
Ще один з поширених російських міфів – це міф про «вєлікій рускій народ» та його звершення в галузях культури, військового мистецтва, державного будівництва тощо. Цей міф також потребує детального розгляду. Отже, по-перше, в Росії аж до 20 ст. існувало фактично два різні народи. Одним з них складався з простих селян Центральної Росії – нащадків слов’янизованих угро-фінських племен. Повсюди цих людей називали москвинами (москалями), допоки російські монархи не вигадали більш привабливу назву – великороси. Інший народ – це знать, яка складалася з вихідців з інших країн – України, Швеції, Німеччини, Грузії, Франції і т.д. Вся ця еліта мала неросійське походження, включно з монаршою династією Романових, в якій чітко прослідковується німецька лінія. Так само етнічними неросіянами були практично всі більш-менш визначні діячі часів Імперії. Наприклад, найвизначніший російський полководець Олександр Суворов мав шведське коріння, він навіть антропологічно був схожий на скандинава чи німця, ніж на мешканя Центральної Росії. До речі, вся верхівка «білого руху» часів громадянської війни була немосковською за походженням. Так, Петро Краснов був донським козаком, Врангель, Міллер – німці, адмірал Колчак мав українське і турецьке коріння, Денікін – поляк по матері, Юденич – виходець з Прибалтики, Дроздовський – українець…
Так само і в галузі літератури, живопису, музики: Чайковський – українець, Малевич – поляк, Лєрмонтов мав шотландське коріння, Пушкін – ефіопське і т.д.. Справжній ж «рускіє», до речі, національність, якої до революції не існувало і яка виникла з легкої руки більшовиків, нічого особливого за часів Імперії не створили; керівництво країни замість того, аби долучити їх до цивілізованого суспільства, лише годувало міфом про їх «непереможність» і «месіанство». Прірва між простим «русскім» народом і неросійською за походженням верхівкою ставала настільки великою, що врешті-решт обидві складові російського суспільства стали ненавидіти одне одного не менше, ніж наприклад, ісламські фанатики ненавиділи «невірних». І з цього скористалися більшовики: вони зробили ставку на населення етнічних московських земель як найменш цивілізоване, а відтак – найбільш жорстоке і безпринципне по відношенню до «класових ворогів». Красномовним прикладом є та обставина, що під час громадянської війни «білі» армії так жодного разу за 4 роки не взяли під контроль території, які колись становили московське князівство.
Від редактора. "Люблю Россию я, но странною любовью" -- писав російський класик. Не "Сіверщина". До речі, не підкажете -- який саме класик? Адже ж ви любите Росію...
Олексій Дем"яненко -- прес-секретар штабу Партії регіонів. Це по-перше. По-друге: цифри -- фальшиві, бо тільки камер було дві, а до кожної -- оператор і журналіст. А "Просвіта" -- це хто? Якщо я, то я редактор газети "Сіверщина", до речі. А Олексій Дем"яненко та ще один його "соратник" представлялися не як ПР, а як кореспонденти газети "Регіон Сіверщина". Ну, про убогість назви, схожу на нашу газету, я вже промовчу... А СБУ, цікаво, як порахував -- посвідчення показували? А "Свобода" до чого приплетена? Одне слово, Олексій, брехню ти пишеш.
Дід Левко -- справжній Герой України. Але це зовсім не значить, що всі його політичні кроки однаково правильні, про що правильно написав перший коментатор. Хоча ще невідомо чи не програла Україна, не обравши Марчука в Президенти... А з підвалу інтернетного гавкати на діда Левка -- зовсім не треба бути героєм...
В Російській Федерації діють три єпархії Київського патріархату -- Богородська під Москвою, про яку тут ідеться, курсько-Обоянська, яку очолює архієпископ Іоасаф (Шибаєв) і там є вікарний єпископ Петро (Москальов), та Тобольсько-Єнісейська, очолювана архієпископом Варухом (Тіщенковим). Остання має парафії в Іркутській, Курганській та Сахалінській областях. Діють вони в напівпідпільних умовах -- скажімо, арх\писокпу Варуху уже тричі палили храм у Кургані, де він служить на цвинтарі.
0
