|
про пам'ятник марку бернесу в ніжині
|
|
| lyudmila | Дата: Субота, 09-Лип-11, 14:06 | Повідомлення # 1 |
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| По-перше, актор народився 8 жовтня 1911 року за новим стилем у Ніжині. По-друге, коли йому було 5 років, батьки виїхали до Харкова, де розпочався його шлях у мистецтво. Таким чином, видатний артист пов'язаний з Ніжином лише місцем народження. Тому нічого, за обставинами, не зробив для цього міста, навіть не зростав і не вчився тут. І в цьому він не винний. Скоріш за все, ставити Бернесу пам'ятник краще у Харкові. А щодо його тоталітарного мистецтва, скажу наступне: в кіно Марк Наумович грав простих людей (варто згадати його одесіта Аркадія Дзюбіна із фільму "Два бойца"), льотчиків, інженерів, карних злочинців, фронтовиків, спортивних тренерів і т. п. Ніхто з героїв Бернеса не співав гімни владі, не виголошував відповідні промови. У 50-ті роки йому від цієї влади дісталось по повній програмі. Про це знято документальний фільм, написано статті. Пережите актором відбилося на його здоров'ї. Він помер від тяжкої хороби у 56 років. Ми можемо відзначити 100-річчя Бернеса в пресі і на ТБ гідним чином, подякувавши за його акторську і пісенну творчість.
Якщо підходити до видатних митців з етикеткою співець тоталітарної системи, то тоді і Довженко нам не земляк. Адже він зняв "Щорса", документальний фільм "Возз'єднання" про події 1940 р. на Західній Україні. Не треба з однієї крайності кидатись в іншу.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: Вівторок, 19-Лип-11, 11:04 | Повідомлення # 2 |
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Дуже суттєве доповнення до біографії М.Бернеса. На відміну від згаданого О.Довженка, М.Бернес не був патріотом України, принаймні ми про такі почуття і висловлювання, зокрема у творчості, нічого не знаємо. Так, Довженко служив тоталітарному молоху і від цього мучився. Та й не пускали його жити на Україну. Щось подібне можна сказати про Бернеса? Взагалі чи існують якісь моральні критерії для встановлення пам'ятника особі у публічному місці? Таке враження, що ми розгубили інтелегентність, а відтак не маємо авторитетів духу і розуму серед наших сучасників.
|
| |
| |
| lyudmila | Дата: Четвер, 21-Лип-11, 15:41 | Повідомлення # 3 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| До деякої міри згодна з паном Шкурко. Але хочу зазначити, що Бернеса і Довженка розділяють 17 років життя. В 1917 р. Олександр Петрович вже доросла людина. А Бернесу всього шість років. Довженко брав участь у громадянській війні на боці Петлюри. Зрозумів, хто є хто. Міг залишитись в Польщі як емігрант, але повернувся в Україну і відразу "под колпак" НКВС. Марк Наумович пройшов шлях радянського юнака у Москві. Так що у них різний життєвий досвід. Дивно, про Бернеса написано лише одну скромну книжечку кінознавчого змісту. Деякі деталі його біографії можна знайти в мемуарах видатної актриси Малого театру Олени Шатрової. Однак ми досі не знаємо, чим жив видатний актор Бернес. І про Довженка по суті відсутні аналітичні книги. Перш ставити монументи великим людям, треба, аби різні покоління знали про них. А головне - позбавитись всім нам заполітизованості. Адже правий пан Шкурко, коли говорить, що втрачаємо ми інтелегентність, не вміємо відчути високість людської духовності. Є над чим поміркувати. Коли ж все-таки буде розглядатись питання про пам'ятник будь-кому, треба виходити з його вкладу в розвиток того чи іншого міста Чернігівщини - духовного і матеріального.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: Вівторок, 26-Лип-11, 09:12 | Повідомлення # 4 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Ми з Вами, пані Людмило, з того покоління, що пам'ятає тоталітарні часи. Вплив кіно тоді був надзвичайний. Згадую кадри з фільму "Чапаєв", у яких Анька з кулемета косить цвіт російського народу. Тоді ми це сприймали як належне, а нині жахаємось.
Бернес грав ролі таких собі хороших хлопців - good guys, за голівудською термінологією. Кіно за сталінізму було суціль пропагандивним. Актор талановито підкріплював тезу: "Жить стало лучше, жить стало веселей". Водночас, багато яскравих особистостей було піддано забуттю. Дворянин, капіталіст ( рідкісне поєднання! ) Андрій Федорович Кушакевич власним коштом збудував у Ніжені ремісниче училище ( тепер тут агроінститут ) , першу жіночу гімназію ( середня школа №7 ). Якось це відзначено? Аніскільки. На стінах цих будіель є меморільні дошки, але діячам комуністичної епохи.
Для ілюстрації додаю розвідку науковця з Інституту психології НАПУ Чепи М.-Л.А.
|
| |
| |
| lyudmila | Дата: Середа, 27-Лип-11, 15:57 | Повідомлення # 5 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| По суті, пан Миколо, ми говоримо про одне і теж: Марк Бернес є талановитим актором радянської епохи, а точніше - російським актором. Дякую Вам за розвідку науковця Чепи. Заперечувати йому зовсім не має сенсу, бо він правий. Я лише додам наступне: в тому, що багато українців не розуміють свята Незалежності країни, винні ми, які самі донедавна виплутувались із павутиння марксистських і ленінських ідей, ми, яких на заході називають інтелектуалами. Для підтвердження своєї тези наведу слова українського історика Володимира Антоновича, який писав, що у політичних справах "мале значення має фізична сила; треба моральної сили, треба мати ясний ідеал, щоб народ зміг осягнути свою мету, інакше сам народ віддасть себе власними силами на поталу ворогам. Якщо культура не підготувала народ до того, щоб жити самостійно, він нічого не зможе зробити". Так Антонович відповів на питання, чому українські громадяни мовчки прийняли реформи Катерини ІІ, а панство дуже швидко забуло свою стару Гетьманщину. Біда була в тому, що козацьким лідерам не вдалося втілити в життя головну ідею українського народу, бо бракувало політичної культури, переконань, витримки. До того ж козаки перетворились на кріпосних селян,а старшина шукала протекції у центральної влади засобами доносів, наклепів і брехні. Все повторилося за радянські, особливо сталінські часи. І сьогодні дуже мало в цьому сенсі перемін.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: Вівторок, 02-Сер-11, 10:03 | Повідомлення # 6 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Ми ніяк не можемо виборсатися із лабет малоросійства. Усе б нічого, якби ідея з пам’ятником М. Бернесу виходила з громади. Днями у Ніжині побували два очільники культури з облдержадміністрації, які «напружували» у вузькому колі місцеве начальство щодо прискорення робіт зі встановлення пам’ятника. Начебто пам’ятник уже виготовлено (на російські гроші Коптєва).
Якщо ця справа здійснюється на офіційному рівні, то належало б дзеркальне реагування й російської сторони: спорудження у Росії пам’ятника діячеві української культури російського походження.
А так маємо яскравий приклад нашої меншовартості та ще й напередодні відзначення 20-річчя Незалежності України!
В академічному виданні «Мистецтво України. Енциклопедія, т.1, с.190», Київ, 1995 р,. про М. Бернеса подано такі відомості: російський актор, естрадний співак, народний артист РРФСР з 1965 р. Далі йде перелік ролей другого плану у фільмах Київської кіностудії ім. О.П. Довженка і отримання Державної премії СРСР 1951 р.(!) за роль у фільмі «Далеко від Москви».
Праві Ви, свята Незалежності не розуміють навіть на високому урядовому рівні -обласному й загальнодержавному. Чого варте скасування військового параду! Це повна політична капітуляція на всі чотири сторони. За це можна дорого поплатитися.
|
| |
| |
| lyudmila | Дата: Середа, 03-Сер-11, 18:11 | Повідомлення # 7 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| Давайте сподіватися на те, що нас почують і зрозуміють!!! Адже ми не проти Марка Бернеса. Його пісні часто лунали по радіо. А "Журавлі" на слова Расула Гамзатова стали візитною карткою співака. Пам'ятаєте його іншу пісню: "Враги сожгли родную хату, спалили всю его семью. Куда идти теперь солдату, кому нести печаль свою?". І досі дихання збивається, коли чуєшь цей голос. Але, повторюю ще раз, талановитий актор і співак пов'язаний з Ніжином лише місцем народження. І це треба пояснити Коптєву.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: Четвер, 04-Сер-11, 17:18 | Повідомлення # 8 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Важливо б знати думку Українського інституту національної пам'яті, взагалі щодо встановлення пам'ятників у публічних місцях і зокрема М.Бернесу.
Уточнення: у 1940-1952 рр. Державна премія називалася Сталінською.
|
| |
| |
| lyudmila | Дата: Субота, 06-Сер-11, 11:04 | Повідомлення # 9 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| Згодна з Вами. Так, Державна - це колишня Сталінська премія. Її присвоював сам Сталін. У спогадах Костянтина Симонова цікаво описаний цей ритуал.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Ігор | Дата: Понеділок, 08-Сер-11, 10:08 | Повідомлення # 10 |
Група: Редактор
Повідомлень: 10
Нагороди: 0
Статус: Відпочиває
| Ви пишете, буцімто Катерина зробила кріпаками "козаків". Це така сама "правда", як те, що, мовляв, голод був, але зробили його куркулі, бо поховали хліб і порізали худобу. Козаки лишилися козаками. Закріпачено ПОСПОЛИТИХ селян (єдиний випадок закріпачення козаків стався в селі ТУРБАЇ. Козаки повстали, повстання було криваво придушено).
Кріпаки були 1) державні - це селяни, що не мали права залишити село, та 2) панські, серед них найгірша категорія "дворовые". Пани мали право їх бити, продавати, дарувати сусідові на іменини. Державних селян звільнив ще Микола Перший. Звільнити панських йому перешкодила Кримська війна.
|
| |
| |
| lyudmila | Дата: Середа, 10-Сер-11, 11:17 | Повідомлення # 11 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| Протягом 1764 - 1782 рр. відбувалася ліквідація Запорозької Січі і Гетьманщини. Скасовано козацьку службу. Козацькі полки стали називатися карабінерськими, а слобідські перейменовано на гусарські. Полковників звільнено зі служби і надано чин бригадира. Козаки перетворилися на вільних селян, які 1783 р. стали такими же кріпаками, як і московські. Ось це я мала на увазі, а також те, що менталітет кріпаків нам притаманний і сьогодні. Микола Перший не звільняв державних селян. У 1837-1841 рр. керівник міністерства держмайна Кисельов зайнявся упорядкуванням життя державних селян з метою поліпшення їхнього побуту. Поміщики виділяли їм кращі наділи землі. Селяни повинні були вирощувати картоплю. Це викликало незадоволення поміщиків, а селяни вчиняли "картопляні" бунти. У 1842 р. Микола Перший виступив на Державній Раді, зазначивши, що скасування кріпосного права на даний момент - погибель для Росії.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: П'ятниця, 26-Сер-11, 18:22 | Повідомлення # 12 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Хочу привітати Вас, пані Людмило, з тим, що нашу дискусію подав "Ніжинський вісник" за 18 серпня.
А на сторінках іншої поважної газети - "День", тема пам'яті-безпам'ятства і пам'яток - постійна. Зацитую Миколу Скибу, заст. ген.директора Національного художнього музею України( стаття "...Щоб історичний "багаж" не нагадував валізи без ручки" за те ж 18 серпня):
" Пам'ятки-частина публічного простору."
"При цьому зазвичай не враховується соціальний і комунікаційний потенціал пам'ятки та спосіб її дальшого використання, не розглядається вплив культури на економіку - і навпаки."
"...міста - навіть з дуже давньою історією - просякнуті повсякденням. Тож і пам'ятка має бути пристосована до того, щоб повсякдення вільно (хоча й у визначених межах) циркулювало в ній, наснажуючи її енергією життя, водночас насичуючись досвідом."
Цікаво, а чи є думка у ніжинських учених і духовних отців? Досі не було прийнято звертатися до них перед прийняттям рішень, що мають вплив на публічний простір. Втім пасивність( якщо не сказати гучніше) спостерігається з обох сторін.
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: П'ятниця, 09-Вер-11, 09:53 | Повідомлення # 13 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Подаю відповідь Л-я:
Мої пропозиції щодо увіковічення пам’яті видатним людям.
Мені дуже сподобалась Алея Слави у Чернівцях. В асфальт на площі перед театром послідовно вкарбовані концентричні кола між ними викорбовані прізвища та імена видатних людей міста, навіть якщо це наші ще живі сучасники. Все зроблено дуже красиво, виглядає сучасно, оригінально. Може цю ідею використати для Ніжина? І мабуть коштувати це буде дешевше. Зайві гроші непогано було би використати для утримання вже існуючих пам’ятників у належному стані. Наприклад, придбати вкрадений якір біля пам’ятника Лисянському, а може допомогти відреставрувати гордість Ніжина - церкви, які швидше руйнуються, ніж реставруютья.
|
| |
| |
| Шкурко | Дата: П'ятниця, 09-Вер-11, 09:56 | Повідомлення # 14 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 188
Нагороди: 4
Статус: Відпочиває
| Подаю відповідь Інженера:
Як відомо, історію людства вчені вивчають по залишених пам’ятках культури (трипільська кераміка, скіфське золото, єгипетські піраміди…) Можливо, нинішню епоху нащадки (якщо виживуть) будуть називати культурою пластикових пляшок та поліетиленових пакетів. Але і в наш час продукуються більш вагомі пам’ятки: будуються мости, греблі, житлові будинки, промислові споруди, риються канали, асфальтуються дороги і, звичайно, ставляться пам’ятники, які теж промовисто характеризують як сучасну культуру з її елітою, так і суспільний лад з владою. Ніжин не виключення. За останні десятиліття в нашому місті з явилися пам’ятники Тарасу Шевченку, воїнам-афганцям, Богдану Хмельницькому, Марії Заньковецькій, навіть ніжинський огірок увіковічнили. І ось тепер оприлюднене бажання спорудити пам’ятник уродженцю Ніжина, відомому радянському кіноакторові і виконавцю пісень Марку Бернесу.
Перша реакція активної творчої людини: а чому би й ні? Актор непоганий, у свій час фільми були вельми популярні. Його герой – переважно, сильна людина, незламний оптиміст – виховував радянську молодь в дусі віри у щасливе майбутнє, яке саме такими життєрадісними людьми й будувалося. Так, Бернес наш земляк, і це вагома причина ставити йому пам’ятник. Тільки жаль, що в СРСР про це, практично, ніхто не знав, адже актор чомусь не афішував свого походження. Та й упродовж усього свого творчого життя він, здається, Ніжин так ні разу і не відвідав. Крім того, на героїв тих кінострічок можна подивитися і під іншим кутом. Ми тепер знаємо, що в той час, коли знімалося багато оптимістичних кінофільмів, співалося широковідоме: «Я другой такой страны не знаю, где так вольно дышит человек!..» бували і репресії, траплялися голодомори, розкручувалися справи «лікарів-отруйників». Бернес не був та і не міг бути борцем з режимом. Це навіть не Курбас і не Стус. Він уміло робив свою акторську справу в межах дозволеного владою, пристосувавшись до тодішніх умов. Його не можна за це й засуджувати – інстинкт самозбереження ще ніхто не відміняв. Так, були запальніші, безрозсудливіші. Вони закінчили Соловками і Колимою. І не всім їм в оновленій Україні встановлені пам’ятники, хоча саме їх можна було б вважати героями в наш час вимріяної і вибореної незалежності. Часи змінюються, кожна епоха висуває своїх героїв, але бажано, щоб пам’ятники були на віки, а герої безспірні: Гоголя ж вшанували як російського письменника, а ми ось і не дуже жалкуємо! Лисянський теж, наче, поки поза підозрою. В той же час навколо Леніна дискусії ще тривають.
Звичайно, моя думка спірна, але, можливо, доцільно було б культурній еліті Ніжина переглянути список відомих у світі земляків, відібрати найбільш достойних увіковічнення на даний після-передкризовий момент (добре, що є зайві гроші!) і винести фахову пропозицію щодо першочерговості на суд громади. Чомусь здається, що справжня ніжинська інтелігенція ще не сказала у цьому делікатному питанні свого останнього слова. Тут могли би бути, скажімо, такі різнопланові особистості як Гребінка, Глібов чи Корольов; у майбутньому навіть Бистрицька чи Тарнопольська. І не обов’язково пам’ятник, комусь, може, і меморіальної дошки вистачить.
Все це дискусійно, але на те й обговорення, щоб прийти до якогось прийнятного для більшості жителів рішення, адже пам’ятники – теж обличчя нашого міста. До речі, дивно, що з ініціативою відносно Марка Наумовича не виступила оспівана Бернесом Одеса чи його останній прихисток – Москва. І вже просто цікаво, а чи є в Ризі пам’ятник не менш видатному, ніж Марко Бернес, Аркадію Райкіну?
Отже, питання про те, кого увіковічнювати у нашому стародавньому Ніжині потребує, на мою думку пересічного жителя, детального дослідження і широкого обговорення. Це не справа тільки меценатів чи депутатської більшості. Люди і партії змінюються, а пам’ятники мають бути на століття. Подумаємо ще трохи, щоб не доводилося потім переносити, демонтувати, відмивати від фарби чи навіть реставрувати відбиті частини. На жаль, приклади подібного є в інших містах України. Будьмо хоч в цьому, далеко не найдоленоснішому для Ніжина питанні, виваженіші та професійніші.
З повагою Інженер
|
| |
| |
| lyudmila | Дата: Субота, 10-Вер-11, 12:20 | Повідомлення # 15 |
|
Група: Редактор
Повідомлень: 67
Нагороди: 3
Статус: Відпочиває
| Я ТУТ НЕДАВНО ВИЧИТАЛА ЦІКАВУ ФРАЗУ В МАКСИМА ГОРЬКОГО: "НА КАРЕТЕ ПРОШЛОГО НИКУДА НЕ УЕДЕШЬ". ЦІ СЛОВА СКАЗАВ САТІН АКТОРУ - ГЕРОЇ П'ЄСИ "НА ДНІ". БАГАТОЗНАЧУЩА ФРАЗА. МИ Ж НЕ ПРОСТО ЇДЕМО СТАРОЮ КАРЕТОЮ МИНУЛОГО, А Й ТЯГНЕМО ЗА СОБОЮ ІДЕОЛОГІЮ. БЕРНЕС НЕ БУВ КОМУНІСТОМ. ВІН ТАЛАНОВИТО ВИКОНУВАВ СВОЮ АКТОРСЬКУ РОБОТУ. БУДЬ-ЯКИЙ ХУДОЖНИК ПОЗА ПОЛІТИКИ. ЗА ОСНОВУ БЕРУТЬСЯ ЙОГО ТВОРІННЯ. КОЛИСЬ ДАВНО ПРОЧИТАЛА ОЦІНКУ ОДНОГО АМЕРИКАНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦЯ, ЯКУ ВІН ДАВ ПОЕЗІЇ ПАВЛА ТИЧИНИ "ПАРТІЯ ВЕДЕ". МИ Ж ОКРІМ ПОЛІТИКИ У ЦЬОМУ ТВОРІ НІЧОГО НЕ БАЧИМО. АМЕРИКАНЕЦЬ ДУЖЕ ВИСОКО ОЦІНИВ СУТО ПОЕТИЧНУ ПРАЦЮ ПАВЛА ГРИГОРОВИЧА І ПОСТАВИВ ЦЕЙ ВІРШ У РЯД КРАЩИХ ТВОРІВ ПОЕТІВ СВІТУ. ЯКЩО МИ ЗУМІЄМО ВІДІЙТИ НАРЕШТІ ВІД ПОЛІТИЧНИХ ОЦІНОК, ТОДІ НАМ ЛЕГШЕ БУДЕ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ ПАМ'ЯТНИКІВ ВИДАТНИМ ЗЕМЛЯКАМ.
НЕМОЖЛИВО ЖЕ ЗРУЙНУВАТИ БУДЬ-ЯКИЙ ЗАВОД ВАЖКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ ТІЛЬКИ З ТІЄЇ ПРИЧИНИ, ЩО ВІН ЗВОДИВСЯ З ВОЛІ СТАЛІНА І ПІДЛЕГЛИМИ ЙОМУ НАРКОМАМИ - КОМПАРТІЙНИМИ ФУНКЦІОНЕРАМИ.
Все життя займаюсь краєзнавчою бібліографією, історичним краєзнавством
|
| |
| |
