Називають топінамбур в народі по-різному. Найчастіше – земляною грушею; але в селах дуже часто наивають його «ріпою», хоча із справжньою ріпою він, зрозуміло, не має нічого спільного. Назву свою він отримав через непорозуміння -- його привезли в Париж на початку сімнадцятого століття одночасно з індіанцями бразильського племені Тупінамбус. З цієї ж причини його батьківщиною тривалий час вважали Бразилію, хоча його морозостійкість виключає походження з країн із спекотним кліматом. Справжня батьківщина топінамбура – Північна Америка, поблизу Великих Озер, де він в дикорослому вигляді росте на великих площах. Топінамбур (латинська назва Helianthus tuberosus L.) є близьким родичем соняшника. Виглядає доросла рослина солідно – пряме міцне стебло заввишки 2-4 метри, якому не страшний ніякий вітер, вкрите красивим широким листям, від стебла відходить багато бічних паростків (особливо у одиночного куща або в рідкі посадці). Під кінець літа на верхівці зацвітають один або декілька красивих жовтих квіточок.
За життєвим циклом топінамбур нагадує картоплю – навесні з клубня виростає рослина, яка до осені формує нові клубні і відмирає на зиму. Тільки, на відміну від теплолюбної картоплі, він може зимувати по-справжньому – топінамбур володіє унікальною морозостійкістю. Він витримує заморозки до -5, а клубні в землі, вкритій снігом, переносять тривалі морози до -40.
Клубні топінамбура неправильної форми, з виростами й буграми. Маса їхня від 10 г до 300 г, в средньому 150 г. В землі вони залягають компактно й неглибоко.
Урожайність
Топінамбур здатен давати дуже великі врожаї. У нього зафіксовані урожайність зеленої маси понд 2000 ц/га і клубнів 1500 ц/га. Але це, звичайно, рекордна врожайність, а средня, звичайна – становить 350-500 ц/га зеленої маси і 250 ц/га клубнів.
Вирощування
Варто процитувати В. І. Козловського, видатного агронома початку століття, який в дореволюційний період зробив величезний внесок у введення цієї культури в селянські господарства: "Це єдина рослина з усіх вирощуваних, яка дає врожаї майже без затрат праці, не боячись ні морозу, ні засухи, ні дощу, ні поганого грунту і його виснаження, обходиться без гною, рясно родить на одному місці десятки років і, що для нас також важливо, не вимагає майже зовсім ніякого догляду і не карає, як інші рослини, за недбалість в літніх роботах біля неї або за не викопування її на зиму. Одне слово, хоча це й мимоволі звучить іронічно, але це ідеальна, самою долею послана нам, слов’янам, рослина». Додати майже нічого.
Садити топінамбур треба в оброблену землю або після глибокого зорювання цілини. Після цього – про нього можна (й треба) забути до осені. Сходить топінамбур в середині травня, одразу швидко піднімається і до кінця червня вже досягає висоти одного метра, випускає багато бокових паростків і повністю змикається, затінюючи грунт, навіть при рідкій посадці (оптимальною площею для однієї рослини вважається 3000 кв.см., так що його можна садити за схемою 50х60 см або 40х70 см – втім, можна садити й гуще, ефект загущеності не шкодить урожайності навіть до до 45 паростків на 1 кв.м). Густою тінню топінамбур повністю пригнічує весь бур’ян, тому про прополювання можна не турбуватися – земля залишиться практично голою, лише нечисленні бур’яни-страждальці намагатимуться вижити, витягуючись в пошуках світла. Це стосується й пирію якщо він був, то він не розростеться в такій тіні.
Шкідників і хвороб у топінамбура немає. Навіть дивно, напевне, читати таке після того, як у багатьох інших культур половина опису присвячена всіляким капостям та засобам боротьби з ними. Однак ось немає у нього шкідників і хвороб, і все.
Грунт для топінамбура підходить майже будь-який. Погано він відреагує тільки на перезволожений, із стоячою водою, перекислений грунт. На решті росте чудово; і що особливо важливо -- чудово почувається на бідних сухих піщаних грунтах, де взагалі-то мало яка культурна рослина погодиться рости. Це пов’язано з тим, що у топінамбура могутня й глибока коренева система, якою він он добуває воду й харчування на великій глибині. Це ж пояснює той факт, що топінамбур не виснажує землю – виносу мінеральних речовин майже не відбувається. Це одна з небагатьох рослин, які можна вирощувати десятками років у монокультурі шкоди для грунту. Засухи топінамбур не боїться – навіть під час сильної тривалої засухи він практично не втрачає листя, тільки зупиняє ріст.
На городі топінамбур, висаджений по периметру (краще з північного боку – щоб не затіняти город), виконує важливу функцію захисту від вітру – створюючи для інших рослин більш сприятливий мікроклімат. На дачній ділянці смуга топінамбура, висаджена вздовж кордонів, особливо з вулицею – являє собою чудову зелену огорожу, яка більшу частину літа забезпечить вам затишок і закриє від чужих поглядів, при цьому нічого не коштуватиме, а виглядатиме набагато привабливіше за триметрову бетонну стіну. Втім, жива огорожа гарна не тільки а дачній ділянці, а й у селі.
Збирання врожаю і зберігання
Зелену масу терба прибирати з початку жовтня й до кінця жовтня. Раніше прибирати нераціонально – постраждає врожай клубнів, а пізніше – зелень почне відмирати і втрачати свої якості. Сушити зелень топінамбура незручно, тому краще за все її збирання сполучати із споживанням. В крупних господарствах з неї готують силос, причому за своїми якостями він перевершує кукурудзяний.
Клубні збирати можна одразу після збирання зелені, і до настання морозів; а також навесні – від моменту розмерзання землі й до початку активного росту, тобто до кінця квітня. У землі клубні чудово переживають зиму.
А ось із зберігання клубнів справи набагато гірші. На відміну від картоплі й буряка, які в правильних умовах успішно лежать до нового врожаю, тобто практично рік – топінамбур в погребі зберігається близько місяця. Після цього він в’яне або починає загнивати. Проблема в тому, що шкірка клубнів дуже тонка й позбавлена пробкового шару, тому не може противостояти висиханню і легко пошкоджується. Довше зберегти клубні можна, пересипаючи їх вологою землею або піском, але цей захід вже надто ускладнює справу.
Харчова цінність
За калорійністю топінамбур можна порівняти з картоплею (і там, і там вуглеводів по 16%), а за харчовою цінністю дещо його перевершує (у картоплі 2% білку, у топінамбура – близько 3%), за вмістом вітамінів В1, В2, С та мікроелементів топінамбур істотно багатший. Здавалося б – навіщо нам тоді картопля? На жаль, не можна не визнати, що картопля набагато смачніша. Клубні топінамбура в сирому вигляді нагадують за смаком капустяний качан.
Тільки м’якші і солодші. Весняний топінамбур, який перезимував у грунті, смачніший і солодший за осінній
у приготованому вигляді, втім, з топінамбура можна приготувати чимало смачних страв, але страви з картоплі ним все одно не перевершиш. Якщо додати сюди проблеми із зберіганням (які відсутні у картоплі) – стає зрозуміло, чому незважаючи на всі свої достоїнства й чималу харчову цінність, топінамбур не займає місця картоплі в харчуванні людини і ніколи його не займе.
Існує багато рецептів страв з топінамбуру і знайти їх несклдно, тому не будемо повторювати їх тут. Більшість цих страв вимагають, окрім топінамбура, багато інших продуктів, так що нічого дивного що страва вийде смачною – якщо там присутні також, скажімо, шинка, крабові палички тощо за списком. Цікаве інше – що можна приготувати з топінамбуру, особливо не залучаючи куплених, а тим більше дорогих продуктів? Виявляється, дещо можна.
Котлети з топінамбура
Топінамбур почистити, промити, зварити в солоній воді з додаванням оцту, відкинути, протерти крізь сито, охолодити, змішати з сирими жовтками, з просіяними пшеничними сухарями (панірувальними), з розтопленим вершковим маслом, сіллю й перцем. Сформувати котлети, обваляти в борошні й підсмажити. Полити котлети соусом і подати до столу.
Приготування соусу. Борошно трохи підсмажити з вершковим маслом, розвести з відваром з топінамбуру, додати томат-пюре, цукор, сметану, розмішати, прокип’ятити.
Склад: на 800 г топінамбуру — 3 яєчних жовтки, 1 cm. ложка 3%-ного оцту або лимонного соку, 0,5 ст. ложки борошна, 0,5 cm. ложки вершкового масла, 0,5 склянки панірувальних сухарів,сіль, перець за смакому.
Для соусу: 1 cт. ложка борошна, 1 cт. ложка вершкового масла, 200 г відвару з топінамбуру топинамбура, 2-3 cm. ложки томату-пюре, 2 ч. ложки цукрового піску, 1 cm. ложка сметани.
Солений топінамбур
Підготовані клубні розрізати на тонкі шматочки або кружальця. Щільно вкласти в скляну або емальовану посудину, залити холодним розсолом, зверху помістити дерев’яний кружок і гніт. Залишити в темному приміщенні для бродіння на 2-3 дні, потім перенести в прохолодне місце. Топінамбур готовий до споживання через 15-20 днів. Шматочки його можна додавати у вінегрет, використовувати як гарнір тощо.
Склад. Для розсолу: на 1 л води — 1,5-2 cm. ложки солі.
Чистити топінамбур від шкірки – нелегка справа, враховуючи його складну форму, однак робити це зовсім не обов’язково. Шкірка не жорстка і не зіпсує смаку, до того ж, у ній зосереджена більшість вітамінів. Так що краще її не зрізати, а замість цього ретельно вимити клубні щіткою. Це ж стосується й споживання клубнів у сирому вигляді.
Додамо ще один, дуже корисний навесні, рецепт весняного вітамінного салату.
Салат весняний.
Добре вимиті й почищені клубні топінамбура нарізати вузькими смужками або натерти на крупній тертушці. Перебрати, промити, ошпарити підсоленим окропом і дрібно покришити листя щавеля. Додати розтертий крупний зубчик часнику. Приготувати салатну заправку. Отриману масу полити заправкою й добре перемішати.
Склад: 200 г клубнів топінамбуру, 200 г щавеля, часник.
Також топінамбур має чималу цінність як лікувальний засіб, а також як джерело фруктози для людей, які страждають на діабет (оскільки замість крохмалю, який складається з глюкози, топінамбур містить полісахарид інулін, який складається з фруктози – нешкідливої для діабетиків). Для кишечника топінамбур корисніший за картоплю завдяки великому вмісту клітковини і сприятливої дії на мікрофлору. Перелік хвороб, при яких топінамбур може надати реальну допомогу, дуже великий – корисно як вживання його в їжу, так і відвари листя, настої, ванни. Але це окрема тема, яка заслуговує детального розгляду, тому не будемо зараз у неї заглиблюватися.
Топінамбур як кормова культура
Як кормова культура топінамбур являє велику цінність. 100 кг зеленої маси мають поживність 20-25 кормових одиниць. Це 1,5-2 рази вище поживності зеленої маси соняшника. В 1 кг клубнівй міститься 0,23-0,29 кормових одиниць. Для порівняння: в 1 кг буряка кормового міститься 0,12 кормових одиниць (за 1 кормову одиницю прийнята поживна цінність 1 кг вівса).
Віктор Сергієнко (він же Кошастий)
Охоче поїдають топінамбур практично всі тварини у фермерському або селянському господарстві – корови, коні, вівці, свині, причому однаково охоче вони їдять і вершки, й корінці. Дрібні тварини об’їдають листя й дрібні стебла, обгризають стебло; а крупні, приміром, коні, після цього із задоволенням доїдять обгризене стебло, незважаючи на те, що воно задерев’яніле і таке жорстке (біля основи в діаметрі до 2 см), що для його прибирання найбільш підходящий інструмент – маленький топірець. Особливо вдало те, що прибирання зелені топінамбура припадає на жовтень – коли лугова трава починає втрачати свою якість, і пасовищний сезон закінчується – це дозволяє істотно відсунути початок годування сіном.
Клубні можна згодовувати тваринам у сирому вигляді, прямо після викопування, тільки обтрусити з них землю. Шкідливого соланіну, як в сирій картоплі, в клунях топінамбура немає, так що сире згодовування буде прийнятним за будь-яких умов. Якщо залишати клубні на весну, то це теж дуже вдало співпадає з періодом, коли зимові корми закінчуються або втрачають якість, а топінамбур дозволяє закрити цей проміжок високоцінним поживним кормом. Найпростіше в цей сезон викопувати необхідну кількість клубнім прямо перед годуванням тварин. Якщо ж у вас є свині – то трудозатрати можна взагалі звести до мінімуму: їх достатньо випустити на ділянку з топінамбуром, а далі вони візьмуться збирати його самі – одночасно удобрюючи землю. У природі свині так переважно й харчуються – викопуючи їстівні кореневища, а клубні топінамбура для них ласий харч. М’ясо й сало свиней, відгодованих топінамбуром – найвищої якості. Корови, в раціоні яких навесні є топінамбур, істотно збільшують надої.
Варто відзначити, що після поїдання свинями, так само як і після прибирання вручну, в землі залишається доволі багато клубнів, щоб посадку топінамбура можна було взагалі не проводити – на другий і наступні роки його можна тільки збирати, а виросте він сам. Це навіть може створити певні проблеми, якщо ви хочете звільнити ділянку з-під топінамбура для чогось іншого; втім, на невеликих ділянках топінамбура нескладно позбутись, висмикуючи його вручну.
Як бачимо, топінамбур як кормова культура володіє дуже цінними якостями. Виникає запитання – чому ж у селянських і фермерських господарствах його досі не застосовують широкомасштабно? Адже відомий він вже не першу сотню років. Можливо, це відбувається тому, що до топінамбура висуваються неправильні вимоги й сподівання. Якщо чекати, що він стане основною кормовою культурою ізамінить буряк та сіно – нічого не вийде. Якщо чекати, що він замінить картоплю в харчуванні людини – це також закінчиться закономірним розчаруванням.
А чого го ж варто чекати від топінамбура? Того що він реально може дати, а дати він може дуже немало. Його місце в селянському і фермерському господарстві – допоміжна кормова культура з низькою собівартістю (як фінансовою, так і «трудовою»). Він дає, по-перше, ефективне використання малоплодородных земель, неудобий, схилів. По-друге, – розширення сезону годування зеленим кормом як мінімум на місяць. По-третє – забезпечення високоякісного соковитого корму у два весняних місяці, коли найважче за все з кормами. Враховуючи те, що в погребі топінамбур цілком нормально може лежати місяць – цей період можна розширити ще на місяць восени – листопад – і на місяць навесні – травень. Таким чином, кормовий період з використанням топінамбура становить два місяці восени і три місяці навесні – п’ять місяців, не так вже мало, особливо враховуючи які це місяці!
Але все ж найголовніше, що варто врахувати – це те, що трудозатрати на вирощування топінамбуру практично дорівнюють нулю. Звичайно ж, всіх тварин можна нагодувати й кормовим буряком, і картоплею.. Але порівняйте, скільки вам сил доведеться затратити на однакову кількість картоплі, буряка і – топінамбура.
Завівши багаторічну ділянку топінамбура, ви зможете пристойно скоротити площі під буряк та інші культури – а значить навесні й влітку у вас виявиться набагато більше вільного часу для відпочинку та інших справ. В цьому й полягає головна перевага топінамбура – це не «ще одна кормова культура», а рослина, здатна подарувати вам час, якого завжди не вистачає.
Крім того, й харчове застосування не можна ігнорувати. Ділянка топінамбура, навіть невелика, може відігравати роль резервного запасу їжі – який у випадку крайньої потреби забезпечить людям харчування. Таке явище як продовольча криза (раніше його називали більш прозаїчно – голод) супроводжувало людство всю його історію; не застраховані ми від нього і в майбутньому.
Віктор СЕРГІЄНКО
— його наче й не було. Де ж подівся? Тим більше, що вимерзнути під таким товстим шаром снігу аж ніяк не міг. 
І я… згадала про відомого в Мережі дауншифтера Кошастого 
