Режисер власного похорону
Один із засновників чернігівського товариства "Просвіта", який зрежисирував ... свій похорон
Сьогодні режисеру Леоніду Отрюху було б 95 років.
Хто він? Унікальний чоловік. Якщо згадати найбільш сенсаційне - це чоловік, який склав режисуру власного ... похорону. Так-так, він чітко розписав хто з артистів чернігівської філармонії, де він працював головним режисером, яку виконує пісню, яку грає мелодію, хто говорить після кого... Так і відбувся його похорон - за його сценарієм.
Якщо ж згадати важливе, українське. То, крім того, що він був учнем знаменитого Мар'яна Крушельницького, Леонід Отрюх став ще й центровою фігурою при утворенні обласного Товариства української мови імені Т.Шевченка (згодом - "Просвіта") у січні 1989 року.
Справа в тому, що ми, ініціативна група, знали: обком компартії пришле члена обкому Станіслава Реп'яха, щоб той вагою свого - ні, не тіла, хоч воно було об'ємне - а вагою свого авторитету, плеканого владою і ним самим, провів потрібну комуністам режисеру. Очевидно, він, за задумом комуністів, мав і очолити новостворюване товариство, тоді як ми уже намітили на голову мене, як заввідділом газети "Комсомольський гарт" (таке собі прикриття, та все ж... ).
І ось, щоб здобути перемогу на велелюдних (біля 150 осіб) установчих зборах у музеї Коцюбинського наша група вирішила виставити головуючим на зборах ровесника Реп'яха - режисера, заслуженого артиста України Леоніда Отрюха. І наш розрахунок виправдався - Отрюх сражався проти ставленика компартії, яко лев. І ми перемогли: Реп'яха не обрали головою і наше товариство запрацювало самостійно, без обкомівського нагляду. Потім ще намагалися мене приручити, але то інша історія...
Леонід Отрюх був активним діячем чернігівської "Просвіти" - і на сцені філармонії, особливо у Шевченківські дні, і в своїй діяльності - він видав дві збірки оригінальних поезій, які пройшли мимо уваги чернігівських літераторів. Востаннє він приходив у "Просвіту" на вулицю Хлібопекарську, 10 (тепер це приміщення відібране у "Просвіти" обласною радою діями Ніни Лемеш) - тут його останній портрет малював Володимир Ємець. Приходив до нас, а не в майстерню, бо йому було важко підніматися на 5 поверх, до Ємця - тож Ємець приходив теж у "Просвіту"...
Леонід Отрюх: "Стигнуть яблука й зорі на Спаса -
Все закінчиться волею часу:
Раз прожити і раз відійти...
Вони й падати будуть по разу,
Тільки з різної висоти..."
Портрети Леоніда Отрюха пензля й руки Володимира Ємця із книги "Слід вічності".
Василь ЧЕПУРНИЙ
Сьогодні режисеру Леоніду Отрюху було б 95 років.
Хто він? Унікальний чоловік. Якщо згадати найбільш сенсаційне - це чоловік, який склав режисуру власного ... похорону. Так-так, він чітко розписав хто з артистів чернігівської філармонії, де він працював головним режисером, яку виконує пісню, яку грає мелодію, хто говорить після кого... Так і відбувся його похорон - за його сценарієм.
Якщо ж згадати важливе, українське. То, крім того, що він був учнем знаменитого Мар'яна Крушельницького, Леонід Отрюх став ще й центровою фігурою при утворенні обласного Товариства української мови імені Т.Шевченка (згодом - "Просвіта") у січні 1989 року.
Справа в тому, що ми, ініціативна група, знали: обком компартії пришле члена обкому Станіслава Реп'яха, щоб той вагою свого - ні, не тіла, хоч воно було об'ємне - а вагою свого авторитету, плеканого владою і ним самим, провів потрібну комуністам режисеру. Очевидно, він, за задумом комуністів, мав і очолити новостворюване товариство, тоді як ми уже намітили на голову мене, як заввідділом газети "Комсомольський гарт" (таке собі прикриття, та все ж... ).
І ось, щоб здобути перемогу на велелюдних (біля 150 осіб) установчих зборах у музеї Коцюбинського наша група вирішила виставити головуючим на зборах ровесника Реп'яха - режисера, заслуженого артиста України Леоніда Отрюха. І наш розрахунок виправдався - Отрюх сражався проти ставленика компартії, яко лев. І ми перемогли: Реп'яха не обрали головою і наше товариство запрацювало самостійно, без обкомівського нагляду. Потім ще намагалися мене приручити, але то інша історія...
Леонід Отрюх був активним діячем чернігівської "Просвіти" - і на сцені філармонії, особливо у Шевченківські дні, і в своїй діяльності - він видав дві збірки оригінальних поезій, які пройшли мимо уваги чернігівських літераторів. Востаннє він приходив у "Просвіту" на вулицю Хлібопекарську, 10 (тепер це приміщення відібране у "Просвіти" обласною радою діями Ніни Лемеш) - тут його останній портрет малював Володимир Ємець. Приходив до нас, а не в майстерню, бо йому було важко підніматися на 5 поверх, до Ємця - тож Ємець приходив теж у "Просвіту"...
Леонід Отрюх: "Стигнуть яблука й зорі на Спаса -
Все закінчиться волею часу:
Раз прожити і раз відійти...
Вони й падати будуть по разу,
Тільки з різної висоти..."
Портрети Леоніда Отрюха пензля й руки Володимира Ємця із книги "Слід вічності".
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
