Ящики війни

Ящики від снарядів – маркери війни. Вони повсюди: у містах і селах, у полях, посадках, на берегах, у церквах, корівниках, магазинах, уздовж доріг...

Якщо ми кажемо, що випущено сотні тисяч ракет, вистрілено мільйони набоїв, то за всім цим стоїть тара – воєнні дерев'яні оливкового кольору ящики з чорним маркуванням – їх не сплутати.

Кожна ракета РСЗО "Ураган" перевозиться в окремому ящику, довгому – шо залізнична шпала. А ракет – тисячі-тисячі… І ящиків – тисячі, тисячі… Вони немов вирвалися зі складів – здобули нарешті свободу у війні, вибігли на поля битв і почали тут жити, рєзвясь і брязкаючи замками.

Ящики добротні – посилені, ковані залізом, а зсередини любовно викладені м'якенькими перегородочками, щоб ракетам боки не муляло й не кидало об стінки, коли везуть. Персональні ліжка для смерті.

Спорожнілі ящики засипають землею чи щебнем і ладять з них блокпости й бліндажі. На ящиках сидять, сплять, їдять, заряджають смартфони... А ще вони сухі, колкі й горять весело.

На хорошому ящику з-під ракети можна три дні їсти варити, – сказала мені Альона з Ізюму. Вона живе в общазі, де газу світла, води, тепла і вікон нема від початку війни. Тому газові плити слугують п'єдесталами – на них викладені цеглини, на цеглинах мангали, в мангалах хмиз, тріски збройових ящиків і вогонь. Вогонь...

Вадим ПЕТРАСЮК