Мій батько був членом Організації Українських Націоналістів. 30 червня 1941 у метушні нацистського вторгнення і виведення радянських військ із Західної України, ОУН проголосила українську незалежність у Львові. Це був прямий виклик нацистам, які би ніколи не погодилися з правом України на державне існування. На мого батька і брата голови ОУН Степана Бандери були покладені функції донесення проголошенної декларації в інший район Західної України, який тоді називався Станіславівський, а зараз Івано-Франківськівський. В результаті два брати Бандери, мій батько та інші члени ОУН були арештовані 22 вересня 1941 в Станіславові і відправлені в концтабір Освенцім, де мій батько залишився полоненим майже до приходу совєтів. Нацисти перевели його в інший табір Маутхаузен, а потім Ебензее. Він залишався інтернованим до кінця війни, коли його нарешті звільнили американці. Братам Бандери не так пощастило. Вони були по-звірячому вбиті в Освенцімі.

Пані Рогатчі, як смієте Ви називати Степана Бандеру "різуном?" Він був у полоні у нацистів в Берліні, а потім в Заксенхаузені. Незважаючи на величезний особистий тиск, він не віддав українську незалежність. Він навіть видав заклики до українського народу і директиви для членів ОУН, щоб боротися з німцями і совєтами, а не брати участь у німецьких планах проти євреїв. Він зробив це, незважаючи на той факт, що євреї, в чисельності непропорціональній до популяції населення, служили кривавими посібниками совєтських агентів протягом двох років совєтської влади в Західній Україні між 1939 і 1941 рр. Вся родина Бандери була знищена совєтами. Крім його двох братів в Освенцімі, був арештований і розстріляний совєтами у липні 1941 року його батько, Андрій Бандера, український католицький священик. Його переслідувачі навіть підробили протокол під підпис отця Андрія в обвинувачувнню щодо його сім'ї. Сестра Степана Бандери, Оксана, провела понад двадцять років у Сибіру. Сам Бандера був підло вбитий совєтами у жовтні 1959 року в Мюнхені.

Як Ви можете звинувачувати Романа Шухевича? Наклеп про те, що генерал Роман Шухевич отримав Залізного Хреста було вигадано в Москві, повторено комуністами в Україні, і навіть «Яд Вашем», всього лише кілька років тому. Тільки минулого місяця в результаті правового судового розгляду, порушеного дітьми Романа Шухевича, було присуджено наклепникам в Україні вибачитися за свої історичні перекручення. В минулому році до «Яд Вашем» було подано виклик проявити це обвинувачення з власного досьє на Шухевича. «Яд Вашем» зміг представити лише старі совєтські вигадки. А як щодо дітей Шухевича? Його син Юрій провів майже сорок років у радянських в'язницях і концентраційних таборах. Дочку Марію забрали у матері і змусили жити в радянських дитячих будинках. Сестра Шухевича, Наталія. була заарештована совєтами у 1940 році і засуджена до 10 років каторжних робіт на Уралі і п'яти років заслання в Казахстані. Обоє батьків Шухевича були заслані і померли у радянському вигнанні. Його брат Юрій був жорстоко убитий совєтами у Львівських в'язницях в червні 1941. Сам генерал Роман Шухевич був убитий в бою проти радянських сил безпеки в 1950 році.

Я не вірю у Вашу співучасть з Москвою. Моє серце мені підказує, що Ви просто уразливі. Ви хочете зберегти живою пам'ять про жертви Голокосту. Тому й створюєте нових демонів. Але Ви ганьбите своє ім'я неповагою і наклепом на героїв українського народу, того самого народу, з яким жили як добрі сусіди. Сором Вам від цих людей. Як Вам не соромно бути спільником спотворень в історії? Ви говорите про рабина України, який скинув орден «За заслуги» в знак протесту проти вшанування Бандери. Ви стверджуєте, що не просто бути рабином в Україні і складно для євреїв, які живуть там. Навпаки, рабин живе в Україні, тому що це хороше місце для його життя. Легко євреям жити в Україні. Тільки погляньте на доповіді з прав людини в будь-якій міжнародній групі з прав людини. Рабин і ви, разом, соромите жертв Голокосту вашим наклепом на людей, які не мають нічого спільного з нещасною долею тих жертв, і все тому, що ви неосвічені і уразливі.

Ви починаєте з того, що отримали телефонний дзвінок від друзів з Москви про прославлення Степана Бандери. Тієї Москви, яка видала накази, в результі якого було заморено голодом 7-10 мільйонів українців під час Великого Голоду 1932-33 років. І тут знову в непропорційній кількості євреї діяли як агенти цього вбивчого плану. Вони стали на бік ворога з Москви проти своїх сусідів в Україні. Ми, українці, поділяємо також велике горе і великі трагедії. Але ми прагнемо до нового життя. Ми готові прощати. Замість того, щоб спотворювати історію і знову бути на стороні ворога, треба вам просити прощення, що набагато важче.

Аскольд С. Лозинський