Зубр розлютився...

Мабуть, немає тварини спокійнішої, мирнішої, невибагливішої, аніж зубр Біловезької пущі. Зубр спить, дрімає більшу частину доби, уникає інших тварин, його голосу майже не чути, і їсть він усе, що трапиться, навіть папороть... Але, виявляється, його теж можна розлютити. І тоді на стежині до водопою знаходять пошматованих ним лосів, оленів, вовків.

Зубр розлютився...

Звісно, це поки що тільки вибух люті, злість обурення, відчай безпорадності. Але вони таки встали з намозолених колін, хоча ще не знають - для чого, за що, з ким і куди. Втім, не це головне. Головне, що вони дозріли до нової волі і готові ламати столітній паркан.

Ця несподівана білоруська революція - як скрик дитини вночі.

Крик, від якого прокидається сама дитина з кошмарного сну. Його ще мало хто почув. Зате добре почули, здригнувшись, двоє іродів - у Мінську та Москві. Тепер треба вирізувати немовлят. Але це їх не врятує. Історія це вже проходила. І вони пройдуть... "Пройдуть" раніше, ніж їм здається.

Зубри, до речі, наскільки мирні, настільки сильні й непередбачувані звірі...

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, "Різнотрав'я".