«Зізнання» Протасевича

... Мені важко і страшно уявити, під яким тиском, тортурами вони зроблені.

В часи, коли займалася заручниками, я бачила сотні відео на каналах бойовиків чи російських телепомийках, де замучені, з потухшими очима , затравлені і побиті люди «зізнавалися». Ті, хто відмовлялися чи говорили на камеру не те, що з них вибивали( як правили, це все ж були украінські військові, не цивільні)- залізні люди, я не знаю, де вони брали сили і мужність пережити тортури, побиття, знущання і не підкоритися.

Всі, хто зараз « розчаровується» в Протасевичі, відверто дивують. Хто ми такі, щоб давати оцінку людині, якій загрожує смертна кара. На руках і обличчі якої видно сліди тортур побиття. Я бажаю йому вижити і вистояти.

Ірина ГЕРАЩЕНКО

РS. Фактор Наді пам’ятаю. Про неї мені все стало зрозуміло в ті перші хвилини, коли бус під’їхав до літака , в якому ми мали повернути її додому, й вона, замість усміхнутися екіпажу і всім, хто чекав на борту, відвернулася і театрально дивилася в небо-всі півгодини проходження формальностей.