Зіткнути лобами Залужного і Червінського не вдалося
Валерій Залужний відмовився прокоментувати слова Романа Червінського про те, що нібито він давав дозвіл на проведення операції з переманювання російського літака.
Про це йдеться у листі, підписаному Залужним, яке посольство України у Британії надіслало на запит hromadske.
Зазначається, що посольство «не володіє інформацією», а тому має право відмовити в задоволенні запиту.
Нагадаю, що в інтерв’ю УП Червінській розповів, що дозвіл на операцію дав тодішній головнокомандувач.
За його словами, до розвідки звернулася Служба безпеки, яка на той час уже зібрала інформацію про готовність одного з російських пілотів перегнати Україні літак.
Оскільки, як пояснив Червінський, СБУ не могла забезпечити супровід літака та його безпечну посадку, там звернулися до розвідки та, зокрема, до нього.
«Я доповів своєму керівництву. Керівництво доповіло Залужному. Залужний дав санкцію», — додав ексрозвідник.Перший дозвіл від Залужного начебто був усним, однак після того, як Військово-повітряні сили підтвердили особу російського пілота, ексголовком дав і письмову згоду, стверджує Червінський.
А тепер послухайте думку людини, яка трохи розбирається в юриспруденції. Таке враження, що ЗМІ цим запитом мали на меті зіткнути лобами Залужного та Червінського. Цілком очевидно, що нинішній посол у Британії по-іншому відповісти не міг. І тут справа не у тому, що хтось з цих поважних військових бреше, а у тому, що поки йде слідство, такі питання не виносяться на загал.
По-перше, тому, шо відносяться до категорії державної таємниці (як і все, що стосується розвідувально-бойових операцій під час війни).
По-друге, таку інформацію Главком має право давати спеціально уповноваженим особам, які ведуть цю справу.
Тепер про саму справу розвідника Червінського.
15 березня 2022 року Верховною Радою було прийнято Закон "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану."
Потерпіть трошки, бо маю бажання у нудному стилі розповісти, чому Романа Червінського, відповідно до цього закону, не повинні були судити ВЗАГАЛІ.
Війна це не тільки про кількість втрат ворога, захопленої техніки або об'єми завданих руйнувань. Перш за все, це прийняття стратегічних та тактичних рішень командуванням ЗСУ, правоохоронними органами, посадовими особами військово-цивільних адміністрацій. І для того, щоб гарантувати права та захист українських військовослужбовців, необхідні умови для прийняття вказаними особами рішень, які б засновувались на аналізі оперативної інформації, наявної в конкретний момент, без відволікання на можливі юридичні ризики від того чи іншого рішення, особливо якщо в наслідок таких рішень були понесені втрати в живій силі чи техніці.
Поняття «бойовий імунітет (combat immunity)» існує в тій чи іншій формі в правових системах різних країн. Цей принцип говорить, що відповідальність військового командування не настає в умовах бойової обстановки або проведенні військових заходів.
Для розуміння, в США діє Правило Рендуліча, сформоване на підставі судової практики країни. Справа стосується відповідальності командирів за допущені помилки під час війни. Трибуналом було зроблено висновок, що рішення Рендуліча може бути помилковим, але не злочинним.
Як зазначено в рішенні, «умови, в яких командиром було зроблено висновки, виправдовують необхідність ухваленого рішення». Справа Рендуліча є основою загального стандарту щодо відповідальності командирів за рішення, ухвалені під час ведення бойових дій.
Відповідно до вказаного стандарту, дії командирів потрібно оцінювати винятково на підставі інформації, наявної на момент ухвалення того чи іншого рішення. І саме Закон України від 15 березня 2022 року такий імунітет закріпив.
Якого чорта судять Червінського, якщо його у повній мірі захищає цей закон, я не розумію.
Навіть якщо він помилився у своєму рішенні (що не доведено - аеродром "Канатове" бомбардували і раніше), а у його діях не було виявлено ознак умисної зради, спеціальний закон бойового часу покликаний захищати полковника. Тим більше, що розвідка - це завжди ризик, і ти ніколи не знаєш, був перевербований твій агент чи ні. А завжди дієш на свій страх і власний ризик.
Так от, повертаючись до службових взаємовідносин Залужного і Червінського, іншої відповіді від нинішнього посла у Британії годі було й чекати. Це так не працює, панове журналісти. І не треба намагатись публічно зіштовхнути лобами двух достойних офіцерів.
Олег ШАРП
Про це йдеться у листі, підписаному Залужним, яке посольство України у Британії надіслало на запит hromadske.
Зазначається, що посольство «не володіє інформацією», а тому має право відмовити в задоволенні запиту.
Нагадаю, що в інтерв’ю УП Червінській розповів, що дозвіл на операцію дав тодішній головнокомандувач.
За його словами, до розвідки звернулася Служба безпеки, яка на той час уже зібрала інформацію про готовність одного з російських пілотів перегнати Україні літак.
Оскільки, як пояснив Червінський, СБУ не могла забезпечити супровід літака та його безпечну посадку, там звернулися до розвідки та, зокрема, до нього.
«Я доповів своєму керівництву. Керівництво доповіло Залужному. Залужний дав санкцію», — додав ексрозвідник.Перший дозвіл від Залужного начебто був усним, однак після того, як Військово-повітряні сили підтвердили особу російського пілота, ексголовком дав і письмову згоду, стверджує Червінський.
А тепер послухайте думку людини, яка трохи розбирається в юриспруденції. Таке враження, що ЗМІ цим запитом мали на меті зіткнути лобами Залужного та Червінського. Цілком очевидно, що нинішній посол у Британії по-іншому відповісти не міг. І тут справа не у тому, що хтось з цих поважних військових бреше, а у тому, що поки йде слідство, такі питання не виносяться на загал.
По-перше, тому, шо відносяться до категорії державної таємниці (як і все, що стосується розвідувально-бойових операцій під час війни).
По-друге, таку інформацію Главком має право давати спеціально уповноваженим особам, які ведуть цю справу.
Тепер про саму справу розвідника Червінського.
15 березня 2022 року Верховною Радою було прийнято Закон "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану."
Потерпіть трошки, бо маю бажання у нудному стилі розповісти, чому Романа Червінського, відповідно до цього закону, не повинні були судити ВЗАГАЛІ.
Війна це не тільки про кількість втрат ворога, захопленої техніки або об'єми завданих руйнувань. Перш за все, це прийняття стратегічних та тактичних рішень командуванням ЗСУ, правоохоронними органами, посадовими особами військово-цивільних адміністрацій. І для того, щоб гарантувати права та захист українських військовослужбовців, необхідні умови для прийняття вказаними особами рішень, які б засновувались на аналізі оперативної інформації, наявної в конкретний момент, без відволікання на можливі юридичні ризики від того чи іншого рішення, особливо якщо в наслідок таких рішень були понесені втрати в живій силі чи техніці.
Поняття «бойовий імунітет (combat immunity)» існує в тій чи іншій формі в правових системах різних країн. Цей принцип говорить, що відповідальність військового командування не настає в умовах бойової обстановки або проведенні військових заходів.
Для розуміння, в США діє Правило Рендуліча, сформоване на підставі судової практики країни. Справа стосується відповідальності командирів за допущені помилки під час війни. Трибуналом було зроблено висновок, що рішення Рендуліча може бути помилковим, але не злочинним.
Як зазначено в рішенні, «умови, в яких командиром було зроблено висновки, виправдовують необхідність ухваленого рішення». Справа Рендуліча є основою загального стандарту щодо відповідальності командирів за рішення, ухвалені під час ведення бойових дій.
Відповідно до вказаного стандарту, дії командирів потрібно оцінювати винятково на підставі інформації, наявної на момент ухвалення того чи іншого рішення. І саме Закон України від 15 березня 2022 року такий імунітет закріпив.
Якого чорта судять Червінського, якщо його у повній мірі захищає цей закон, я не розумію.
Навіть якщо він помилився у своєму рішенні (що не доведено - аеродром "Канатове" бомбардували і раніше), а у його діях не було виявлено ознак умисної зради, спеціальний закон бойового часу покликаний захищати полковника. Тим більше, що розвідка - це завжди ризик, і ти ніколи не знаєш, був перевербований твій агент чи ні. А завжди дієш на свій страх і власний ризик.
Так от, повертаючись до службових взаємовідносин Залужного і Червінського, іншої відповіді від нинішнього посла у Британії годі було й чекати. Це так не працює, панове журналісти. І не треба намагатись публічно зіштовхнути лобами двух достойних офіцерів.
Олег ШАРП
| Читайте також |
| Коментарі (0) |