Журнал для вчительок учителькам "без надобності"
Лариса Масенко написала на своїй сторінці про те, що часопис “Дивослово" припиняє своє існування 2021 р.
Вийде 6 чисел, 5 і 6 спарене. Передплата провалилася. Оскільки журнал був у каталозі на 2021 р. (перше півріччя), ми маємо вийти у світ — інакше штраф, а нашого виконавчого директора Олю і бухгалтера Віту запроторять у тюрму покращеного типу ім. Малюськи.
Іронія долі, але саме 2021 р. журналу виповнюється 70, спершу він виходив під назвою «Українська мова і література в школі». Кожен номер — 64 сторінки великого формату — має 4 розділи: методика викладання мови і літератури, мовознавство і літературознавство. У часописі — чимало окремих рубрик: і про проблеми викладання мови і літератури в школі, й публікації з новочасної літератури — закінчуємо її віршами Олександра Скрябіна у 3 числі.
Пані Масенко апелює до партій і багатих, які могли б передплатити часопис для шкіл. Але це хибний шлях. Учительки наші, які зараз отримують зарплати такі ж, як і професори, не мають внутрішньої потреби ані передплатити свій фаховий часопис, ані читати його. Можна виправдовуватися не тим форматом, сказати, що редакція — придурки. Однак вже той факт, що 73% обрали своїм президентом людину, яка в принципі президентом бути не може, потрактувавши українську державу як МММ, свідчить, що жодної освіти в Україні нема, освіта в нас дискредитована, вона — фіговий листок. Проголосувати так, як на останніх президентських виборах проголосували українці, могли лише кріпаки і посткріпаки, безграмотні люди у 19 ст. Голосували ті, що знають букви, але взагалі не розуміють значення слів. Тож повернемося ми до свого природного стану — без часописів, але з "мурзілками". І хай вчительки мудрі мучаться далі з недолугими учнями, бо ця примітивна матриця дискредитованої освіти може породити тільки примітив.
У тому, що зник часопис для вчителів української мови і літератури, винні в першу чергу вчителі, що зовсім нині не бідні, але у них немає потреби працювати над собою. От якби Шкарлет сказав передплатити й принести квитанцію — усі б побігли. Ось наш рівень.
Байден у своїй інавгураційній промові сказав про те, що американські успіхи пояснюються тим, що американці — хороші люди. Українцям вже давно треба замислитися над тим, які ми люди.
Роксана ХАРЧУК
Вийде 6 чисел, 5 і 6 спарене. Передплата провалилася. Оскільки журнал був у каталозі на 2021 р. (перше півріччя), ми маємо вийти у світ — інакше штраф, а нашого виконавчого директора Олю і бухгалтера Віту запроторять у тюрму покращеного типу ім. Малюськи.
Іронія долі, але саме 2021 р. журналу виповнюється 70, спершу він виходив під назвою «Українська мова і література в школі». Кожен номер — 64 сторінки великого формату — має 4 розділи: методика викладання мови і літератури, мовознавство і літературознавство. У часописі — чимало окремих рубрик: і про проблеми викладання мови і літератури в школі, й публікації з новочасної літератури — закінчуємо її віршами Олександра Скрябіна у 3 числі.
Пані Масенко апелює до партій і багатих, які могли б передплатити часопис для шкіл. Але це хибний шлях. Учительки наші, які зараз отримують зарплати такі ж, як і професори, не мають внутрішньої потреби ані передплатити свій фаховий часопис, ані читати його. Можна виправдовуватися не тим форматом, сказати, що редакція — придурки. Однак вже той факт, що 73% обрали своїм президентом людину, яка в принципі президентом бути не може, потрактувавши українську державу як МММ, свідчить, що жодної освіти в Україні нема, освіта в нас дискредитована, вона — фіговий листок. Проголосувати так, як на останніх президентських виборах проголосували українці, могли лише кріпаки і посткріпаки, безграмотні люди у 19 ст. Голосували ті, що знають букви, але взагалі не розуміють значення слів. Тож повернемося ми до свого природного стану — без часописів, але з "мурзілками". І хай вчительки мудрі мучаться далі з недолугими учнями, бо ця примітивна матриця дискредитованої освіти може породити тільки примітив.
У тому, що зник часопис для вчителів української мови і літератури, винні в першу чергу вчителі, що зовсім нині не бідні, але у них немає потреби працювати над собою. От якби Шкарлет сказав передплатити й принести квитанцію — усі б побігли. Ось наш рівень.
Байден у своїй інавгураційній промові сказав про те, що американські успіхи пояснюються тим, що американці — хороші люди. Українцям вже давно треба замислитися над тим, які ми люди.
Роксана ХАРЧУК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |