Згадуючи Трою…

Дев’ять років данайці (за Гомером) облягали Трою, і лише на десятий рік їм вдалося оволодіти містом, завдяки хитромудрості Одіссея. Спорудили величезного дерев’яного коня, сховали в ньому своїх воїнів і, залишивши його біля стін Трої, зробили вигляд, що знімають облогу і відпливають на батьківщину. Коня затягли в місто, і воїни вночі вчинили різанину. Троянці захищалися до останнього, навіть поранені, стікаючи кров’ю на землі, намагалися зубами вхопити ворога за ноги…

Слухав учора Оксану Забужко і пройнявся повагою до цієї інтелектуалки-валькірії. Нині не просто обома руками й ногами, але й зубами слід тримати килимок нашої крихкої державності, який елегантно, під гомеричний сміх намагаються витягнути з-під наших ніг північні данайці зі своїм дерев’яний коником.

"Збирання попелинок".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ