Горбачов на тлі історії — питання дуже цікаве й складне. Можна, звісно, процитувати самого Михайла Сергійовича, який недавно сказав : “Історія — примхлива пані, вона сама все розставить по місцях”. Можна згадати відомий афоризм : “Про діяча історії судять не по тому, що він недоробив, не встиг, не зміг зробити, а по тому, що зміг”. До речі, всі ці міркування напряму стосуються українських реалій, адже йдуть і довго йтимуть дискусії про роль Віктора Ющенка в нашій українській історії. А я б провів пряму паралель між цими політиками. Так чи інакше, вони опинилися в центрі величезних суспільних перемін, потрясінь. Правда, стосовно Горбачова і його епохи — все це набагато масштабніше, але саме звідти й наші українські переміни, наш шлях до нормального демократичного суспільства.
Витоки Отже, почнімо із звичайного, але доволі промовистого фактажу. Михайло Горбачов — українець по матері. У матері його Марії Пантеліївни Гопкало (1911 — 1993) батько, Пантелій Гопкало, був з Чернігівщини, мати з Харківщини. Батько Горбачова Сергій Андрійович Горбачов (1909 — 1976) — росіянин. Це була звичайна селянська сім`я в селі Привольне Ставропольського краю, де народився майбутній президент СРСР. Дід Горбачова, мабуть, за те, що аж до 1937 року так і не вступив до колгоспу, а був одноосібником, у тому ж страшному році був арештований. Звинувачення селянина у троцькізмі було повним безглуздям, і через рік його звільнили. Але розповіді діда про радянський режим Михайло всотав змалку і чи не звідси його органічне неприйняття тоталітаризму. Втім, він пробував якось узгодити це з комуністичними ідеалами і, як і його батько, також став комуністом, ще юнаком вступив у партію. І загалом біографія його була класичним зразком політичної кар’єри простого трудівника. Він і працював по-селянськи, змалку, в поті чола. Уже з 13-ти років суміщав навчання в школі з роботою механізатора в колгоспі та МТС. У 17 років був нагороджений орденом як передовий комбайнер.
Простий селянський хлопець мав велику жагу до знань. У Горбачова — дві вищі освіти. Спершу він закінчив найпрестижніший вуз Союзу — Московський державний університет ім. Ломоносова, юридичний факультет. Пізніше, вже будучи партійним працівником, заочно закінчив Ставропольський сільгоспінститут за фахом агроном-економіст. Цікаво, що в МГУ Горбачов, хоч і був комсомольським активістом (секретар комсомольської організації факультету) , охоче спілкувався з багатьма вільнодумцями, яких немало породили ті часи хрущовської “відлиги”. Серед його знайомих був, наприклад, один з лідерів майбутньої “Празької весни” Зденек Млинарж.
Після здобуття диплому юриста Горбачов недовгий час працював у прокуратурі на Ставропіллі. Характерно, що уже в ці перші роки своєї кар’єри у молодого Горбачова не було великих ілюзій стосовно комуністичної системи. Можливо, те, що бачив, він пояснював “спотворенням правильних ідей”, проголошуваних партією, режимом, але реалії бачив чітко. Ось цікавий уривок з листа Михайла Горбачова Раїсі Максимівні. Раїса Горбачова навела цей лист у своїй книзі “Я надеюсь…”.Липень 1953 року, молодий Горбачов, випускник МГУ, працює в районній прокуратурі .“И тем более сильнее чувствуешь отвратительность окружающего...Особенно — быта районной верхушки. Условности, субординация, предопределенность всякого исхода, чиновничья откровенная наглость, чванливость…Смотришь на какого-нибудь здешнего начальника — ничего выдающегося, кроме живота, а какой апломб, самоуверенность, снисходительно-покровительственный тон, пренебрежение к науке! Отсюда — издевательское отношение к молодым специалистам.” Блискуча характеристика часу! Можу підписатися під кожним словом, адже всю цю картину я й сам побачив, прийшовши зі служби в армії і працюючи на початку 1970 року журналістом районної газети в Куликівці.
Втім, молодий Горбачов очевидно був повний прагнення якось олюднити цю мало гуманну систему. Досить швидко він був висунутий на комсомольську і партійну роботу. У 1955—1962 роках був другим, згодом першим секретарем Ставропольського крайкому комсомолу. Потім переходить на партійну роботу, де проходить сходинки від завідуючого відділом до першого секретаря Ставропольського крайкому КПРС. Він став керівником величезного краю у 39 років!
Петро АНТОНЕНКО
Повністю дослідження читайте в розділі "Статті"
Горбачов на тлі історії — питання дуже цікаве й складне. Можна, звісно, процитувати самого Михайла Сергійовича, який недавно сказав : “Історія — примхлива пані, вона сама все розставить по місцях”. Можна згадати відомий афоризм : “Про діяча історії судять не по тому, що він недоробив, не встиг, не зміг зробити, а по тому, що зміг”. 
0
