Замерзлі солдати у вікні броньованого мерседес - ровера

Так сталося, що ми з президентом сусіди. Ну, майже. Величне тягнеться до високого, або навпаки...
Щонайменше, коли він за містом, то їдемо ми до Києва тією ж дорогою.

Я декілька разів промовчав, але сьогодні не втримаюся.

Неодноразово я спостерігав картину розміщення бійців нацгвардії вздовж маршруту президентського кортежу. Цим видовищем насолоджуються всі села і водії, які користуються цією дорогою, аж до новообухівської траси.

Так було і сьогодні, приблизно о 10:00 ранку. Пропустимо той факт, що офіційний робочий день в нас починається о 9:00, а не в 11:00. Що дозволено пенсіонеру - не дозволено президенту, який 24/7. В теорії, звісно...

Питання в наступному: хто порадив Президенту це робити? І які асоціації виникають у нього, коли він дивиться на замерзлих солдатів через вікно свого броньованого Мерседес-Ровера.

Невже ні в кого не вистачає клепки пояснити, що цей «ланцюг» вояків не здатен запобігти жодному теракту. Максимум, що встигне зробити вояк - це сказати «ой!», коли добіжить до місця пригоди. А якщо цей вояк виявиться порохоботом, голодним, невиспаним і закоцюрблим від холоду?!

З точки зору безпеки, чим менше людей знає про Ваш маршрут, тим спокійніше їхати.

І, взагалі, я би радив забути про теракти. Це точно не є загрозою, це просто улюблена гра: «Вас всі хочуть вбити і ми єдині можемо Вас захистити».
В українській політичній традиції виносити недолугих керівників на Майдані.

І, останнє запитання: звідки в народного голобородька такі кучмівські замашки?

Володимир ОМЕЛЯН