Закривається яскраве явище малоросійської України
Газета "Зеркало недели\ Дзеркало тижня" припиняє виходити у друкованому варіанті. Власне, закономірно.
Але не тому, що світ переходить у екрани. Америка та Захід у рази більше інтернетизовані, але газети там виходять справно. Скажімо, газета "Орегонець" (Портланд, штат Орегон) виходить щодня 100-тисячним накладом. Щодня. А в Україні нема жодної щоденної газети! Ті, що звуться щоденними, насправді не виходять у неділю і понеділок.
А у якийсь день "Орегонець" виходить і 300-тисячним. В газети є сайт, звісно. Питаю заступника редактора: "Завтрашній номер ви викладаєте в інтернеті завтра ввечері?". Він здивувався: "Ні, сьогодні ввечері". Настала черга мені дивуватися: "Для чого ж її тоді передплачувати?" - "Як то? Наші люди звикли о 5-ій чи 6-ій годині ранку до кави чи чаю сідати зі свіжою газетою!".
Це, до речі, ще й про культуру.
Нас совєтська пропаганда забембала, що ми найбільш читаючий народ у світі. Забуваючи сказати про мільйонні наклади творів Брежнєва енд компані і всяких "Блокнотів агітатора", яких ніхто нн читав, а передплачувати змушували...
Газета Мостової закрилася тому, що вона так і не стала загальноукраїнською. Ні територіально - це газета столиці і кількох обласних центрів. Та й то - після реформи Смілянського навіть у Чернігові знищено всі кіоски "Укрпошти", що вже казати про райцентри і села. Ні змістовно - це газета для Печерського пагорбу і політологів. Власне, це газета пані Мостової та її вірних адораторів. Вона не стала газетою якогось суспільного прошарку, як, скажімо, газета "День". "Помогло" й те, що п. Мостова - дружина невдалого Гриценка. Я, скажімо, з інтересом читав Горбуліна, Грищенка, але це так було рідко. А роздуми самої Мостової попри хвацькість тексту і знання білявладних чуток мене не захоплювали нічим, крім стилю.
Ну, а про дизайн середини минулого століття і говорити не варто...
Шкода, що "Зеркало\ Дзеркало" закривається. Бо, попри все сказане, вона була явищем - хоч і вінегретним, але яскравим явищем малоросійської України.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Але не тому, що світ переходить у екрани. Америка та Захід у рази більше інтернетизовані, але газети там виходять справно. Скажімо, газета "Орегонець" (Портланд, штат Орегон) виходить щодня 100-тисячним накладом. Щодня. А в Україні нема жодної щоденної газети! Ті, що звуться щоденними, насправді не виходять у неділю і понеділок.
А у якийсь день "Орегонець" виходить і 300-тисячним. В газети є сайт, звісно. Питаю заступника редактора: "Завтрашній номер ви викладаєте в інтернеті завтра ввечері?". Він здивувався: "Ні, сьогодні ввечері". Настала черга мені дивуватися: "Для чого ж її тоді передплачувати?" - "Як то? Наші люди звикли о 5-ій чи 6-ій годині ранку до кави чи чаю сідати зі свіжою газетою!".
Це, до речі, ще й про культуру.
Нас совєтська пропаганда забембала, що ми найбільш читаючий народ у світі. Забуваючи сказати про мільйонні наклади творів Брежнєва енд компані і всяких "Блокнотів агітатора", яких ніхто нн читав, а передплачувати змушували...
Газета Мостової закрилася тому, що вона так і не стала загальноукраїнською. Ні територіально - це газета столиці і кількох обласних центрів. Та й то - після реформи Смілянського навіть у Чернігові знищено всі кіоски "Укрпошти", що вже казати про райцентри і села. Ні змістовно - це газета для Печерського пагорбу і політологів. Власне, це газета пані Мостової та її вірних адораторів. Вона не стала газетою якогось суспільного прошарку, як, скажімо, газета "День". "Помогло" й те, що п. Мостова - дружина невдалого Гриценка. Я, скажімо, з інтересом читав Горбуліна, Грищенка, але це так було рідко. А роздуми самої Мостової попри хвацькість тексту і знання білявладних чуток мене не захоплювали нічим, крім стилю.
Ну, а про дизайн середини минулого століття і говорити не варто...
Шкода, що "Зеркало\ Дзеркало" закривається. Бо, попри все сказане, вона була явищем - хоч і вінегретним, але яскравим явищем малоросійської України.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |