Загальні враження про наших виборців
Доки не забулося. Отож, просидівши виборчий день "на хрестиках" - тобто, ведучи загальний підрахунок кількості голосувальників - мав змогу спостерігати цікаву картину. А саме: ставлення населення до політичних процесів і до державних інституцій загалом.
Відтак на прикладі своєї виборчої дільниці можу розділити українських виборців на три категорії.
1. Найменша, але "най-най-най". В числі першого десятку зайшла бабуся, швиденько зробила в кабінці відмітки, підійшла до урни, перехрестилася сама, зі словами "Гос-спо-ди-и, поможи!" вкинула бюлетені й перехрестивши скриньку, пішла додому (от уже ж точно!) з почуттям, що зробила все, від неї залежне. Знаєте, я би дорого заплатив, щоб узнати тільки за кого ж вона голосувала?!:))) І за день на дільниці з двома тисячами чотирмастами виборцями таких було щось до десятка.
2. Ті, котрі чітко знають, за кого голосуватимуть, але без фанатизму, без прив"язки власного вибору до Бога. Ці отримували бюлетені, заходили в кабінки, швидко ставили позначки, вкидали до скриньок і йшли собі далі - прямо уособлення тобі прагматизму та цілеспрямованості. Власне кажучи, так і мало би бути. Біда лише в тім, що таких було 10-15% від загального числа, не більше.
3. Найчисленніша група - ті, що зі своїм доленосним вибором визначалися безпосередньо в кабінці. Чому так гадаю? Бо середня тривалість їхнього "розмислу" розтягувалась на 2-3 хвилини: погодьтеся, це надмірна кількість часу. Та й серед цієї категорії були "феномени". Отримує такий виборець два бюлетені, відходить від стола видачі і ... вклякає, мов громом уражений! Він не те, що не очікував, а навіть не підозрював за своїм копітким повсякденням, що вибір буде таким багатооб"єктним. Він дивиться на два чималі папірці з подивом, гідним пера найіменитішого портретиста ХІХ століття, на обличчі його змінюється цілий ряд непідробних емоцій: і подив, і неймовірний подив, і недовіра до власних очей, і розгубленість, і навіть часом відчай.
Самі собою злітають вгору брови, вилазять з орбіт очі, у німому подиві розкривається рот - і жодної ж допомоги, як на зло, як спеціально: заманили, щоб помучити, познущатися... Гади!! Іде до кабінки і я ще довго бачу, як з-під благеньких лаштунків стирчать його голі, криві й волохаті ноги в пляжних капцях. Стирчать хвилину, дві, п"ять! ...десять!!! Нарешті виходить з лютою зморшкою на чолі, невдоволено пхає "свій вибір" до вузенького рота скриньки й ходою невдоволеного "громадянина" йде геть: "Хай вам грець з вашим громадянським обов"язком!"
Гадаєте, це виняток? Дзуськи! Гарантовано - два відсотки, півсотні на дільницю. А в межах України? Ото ж бо...
А ви тут, фейсбучні завсідники, любителі політичних оглядин та дискусій, гадаєте над дивним вибором українців! Убогі ви люди і переживання ваші політичні убогі, бо свідчать про примітивне й нудне ваше життя - було би воно справді насиченим турботами, пивом, шашликом, кавою з цигаркою під кіоском, новинами на плюсах, пляжем на ставку по вихідних - ви би голову тією дурною політикою не забивали. Жили би у власне задоволення і в ус не дули. Та що з вас візьмеш?
Володимир ВОРОНА
Відтак на прикладі своєї виборчої дільниці можу розділити українських виборців на три категорії.
1. Найменша, але "най-най-най". В числі першого десятку зайшла бабуся, швиденько зробила в кабінці відмітки, підійшла до урни, перехрестилася сама, зі словами "Гос-спо-ди-и, поможи!" вкинула бюлетені й перехрестивши скриньку, пішла додому (от уже ж точно!) з почуттям, що зробила все, від неї залежне. Знаєте, я би дорого заплатив, щоб узнати тільки за кого ж вона голосувала?!:))) І за день на дільниці з двома тисячами чотирмастами виборцями таких було щось до десятка.
2. Ті, котрі чітко знають, за кого голосуватимуть, але без фанатизму, без прив"язки власного вибору до Бога. Ці отримували бюлетені, заходили в кабінки, швидко ставили позначки, вкидали до скриньок і йшли собі далі - прямо уособлення тобі прагматизму та цілеспрямованості. Власне кажучи, так і мало би бути. Біда лише в тім, що таких було 10-15% від загального числа, не більше.
3. Найчисленніша група - ті, що зі своїм доленосним вибором визначалися безпосередньо в кабінці. Чому так гадаю? Бо середня тривалість їхнього "розмислу" розтягувалась на 2-3 хвилини: погодьтеся, це надмірна кількість часу. Та й серед цієї категорії були "феномени". Отримує такий виборець два бюлетені, відходить від стола видачі і ... вклякає, мов громом уражений! Він не те, що не очікував, а навіть не підозрював за своїм копітким повсякденням, що вибір буде таким багатооб"єктним. Він дивиться на два чималі папірці з подивом, гідним пера найіменитішого портретиста ХІХ століття, на обличчі його змінюється цілий ряд непідробних емоцій: і подив, і неймовірний подив, і недовіра до власних очей, і розгубленість, і навіть часом відчай.
Самі собою злітають вгору брови, вилазять з орбіт очі, у німому подиві розкривається рот - і жодної ж допомоги, як на зло, як спеціально: заманили, щоб помучити, познущатися... Гади!! Іде до кабінки і я ще довго бачу, як з-під благеньких лаштунків стирчать його голі, криві й волохаті ноги в пляжних капцях. Стирчать хвилину, дві, п"ять! ...десять!!! Нарешті виходить з лютою зморшкою на чолі, невдоволено пхає "свій вибір" до вузенького рота скриньки й ходою невдоволеного "громадянина" йде геть: "Хай вам грець з вашим громадянським обов"язком!"
Гадаєте, це виняток? Дзуськи! Гарантовано - два відсотки, півсотні на дільницю. А в межах України? Ото ж бо...
А ви тут, фейсбучні завсідники, любителі політичних оглядин та дискусій, гадаєте над дивним вибором українців! Убогі ви люди і переживання ваші політичні убогі, бо свідчать про примітивне й нудне ваше життя - було би воно справді насиченим турботами, пивом, шашликом, кавою з цигаркою під кіоском, новинами на плюсах, пляжем на ставку по вихідних - ви би голову тією дурною політикою не забивали. Жили би у власне задоволення і в ус не дули. Та що з вас візьмеш?
Володимир ВОРОНА
| Читайте також |
| Коментарі (0) |