Загадка Герхардта Мільха
Повернення Володимира Шкварчука Наш давній автор, відомий дослідник архівів і публіцист Володимир Шкварчук на довгий час випав з реального суспільного життя. Його книги «Бунт землі», «Прищеплена гілка», що виходили під егідою Чернігівського товариства «Просвіта», стали чесними дослідженнями, так неприємними комуністам.
Тож нам приємно вітати вихід Володимира Михайловича із вимушеного затвора і бажаємо йому нових творчих успіхів.
Загадка Герхардта Мільха
(із циклу «Історичні недоладності)
Людство любить класифікувати, систематизувати, всьому знаходити своє місце, розкладувати по поличках. Від того життя видається зрозумілішим, упорядкованішим, організованішим, безпечнішим. Однак трапляються речі, на перший погляд, незбагненні.
Один із прикладів. 8 – 11 березня 1946 року Міжнародний військовий трибунал у Нюрнбергу допитував як свідка по справі Герінга генерал-фельдмаршала авіації Герхардта Мільха. Свідок тримався з гідністю, перед суддями не тремтів і не підлизувався, свого недавнього шефа вигороджував, як міг, представляючи войовничого рейхсмаршала вельми врівноваженою і миролюбною людиною, часом викликаючи через це недоречний веселий сміх у залі.
Здавалося б, нічого дивного. Фельдмаршал Мільх, головна особа у створенні могутнього німецького військово-повітряного флоту, мав достатні підстави бути вдячним як Герінгу, так і Гітлеру. Обидва тримали його на високих посадах, не обходили званнями і нагородами. 1942 року, до 50-річчя фельдмаршала, Гітлер відзначив його щедрою премією в 250 тисяч марок, на які Мільх зміг купити собі дуже гарний маєток, в якому і прожив, ніким не переслідуваний, до глибокої старості.
Але… Тут незайве згадати, що улюбленець Гітлера і Герінга був по батьківській лінії євреєм. Зрештою, і серед фінансових верховодів-покровителів нацизму зустрічалися люди з єврейськими прізвищами, як, скажімо, власник і співвласник багатьох банків Пауль Зільверберг. (Відбиваючись від докорів, що Люфтваффе засмічений неарійцями, Герінг зробив крилатою фразу: «Хто в мене єврей, вирішую я сам».)
Однак головне не в цьому. Ще один штрих до характеристики особистості Мільха міститься у промові головного американського обвинувача — прокурора Джексона, деякі слова з якої варто процитувати: «Опісля до звірячих експериментів нацисти додали безсоромно-непорядні експерименти. Останні були витвором праці не другорядних дегенератів, а високопоставлених верховодів нацистської змови. 20 травня 1942 року генерал-фельдмаршал Мільх уповноважив генерала військ СС Вольфа провести в таборі Дахау так звані «експерименти з холодом». Для цієї мети йому були виділені чотири циганки. Гіммлер дав дозвіл провести «експерименти» й в інших місцях».
Не будемо уточнювати, що там витворяли лікарі-бузувіри зі своїми жертвами (наша свідомість без того перенасичена нинішніми жахами, якими глушить нас щодня й невідступно підле телебачення). Просто запитаємо: а навіщо це було фельдмаршалу авіації? Хто просив його пхати носа ще й у катівські справи? Кому і навіщо хотів довести, що й у системі гестапо він би не пас задніх?!
Ось я і кажу: загадкові речі трапляються…
Володимир ШКВАРЧУК
Другу статтю В.Шкварчука читайте в газеті "Сіверщина" за 9 травня.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |