За Курськом треба бачити далі...

З величезним захватом спостерігаю, як Курська область повертається в лоно України.

Більше того, Курська АЕС якраз може генерувати більше обіцяного 1 гігавата в електромережу України.
На жаль, одночасно з не меншою тривогою спостерігаю за іншими ділянками фронту, де наступи не настільки помітні, а більше нагадують відступи.

З часу помпезної заміни «совкових» підходів на «модерні» промайнуло багато місяців. На скільки сотень квадратних кілометрів ми відійшли і чому?

Пояснити я можу - зрозуміти ні.
Якщо призначають ефективних і розумних на чолі військових - це шлях до перемоги. Якщо навпаки - то навпаки. Бракує левів не у війську…

Герой - не лише той, хто ціною власного життя сотворив подвиг. А також той, хто дав Гераклу все, щоб таких подвигів було мінімум 12, а сам Геракл щасливо після цього дожив до пенсії.

Коли розповідають про армії ребів, дронів, танків, літаків, артилерії, а ти маєш рахувати кожен постріл з того, що є, а не з того що треба, а з «більше мільйону дронів» у тебе лише трохи «весільних» мавіків, бо все решта: ті ж РЕБи, fpv, срані корчі - досі волонтерка, то все це дууууже довгий шлях до перемоги. І дуже дорогий. Не в доларах чи біткойнах, а людських життях. Наших!

Давайте говорити правду.
Тоді легше буде усім пройти шлях до кордонів 1991 або навіть 1919.
І вступити в НАТО і ЄС.
Ми ж туди хочемо,
Чи куди?

Володимир ОМЕЛЯН