Втрата 2020 року: СВІТЛАНА ЩЕРБАТЮК
Світлана Іванівна Щербатюк... Дружина, вдова, людина, яка багато літ була поряд генія, Сергія Параджанова. Так, була поряд, навіть тоді, коли фізично поряд не була.
Вони розлучились, проживши разом кілька років, народивши сина, Сурена. Чому? Чому вона залишила режисера? Колись я наважився запитати в неї про це. Світлана Іванівна відповіла серйозно: «Тому, що це неможливо було витримати. 24 години на добу яскравий, насичений персонажами театр у нас вдома, двері, що ніколи не замикалися...». Справді, яка жінка це витримає, та ще і з дитиною на руках.
Утім, кажуть — батьки Світлани (а була вона із сім»ї дипломата) не дуже схвалювали її шлюб. Воно й зрозуміло — дочка вийшла заміж, заледве скінчивши школу; зазвичай ніяким батькам подібний поспіх не до вподоби. Це по-перше. По-друге, на момент одруження Параджанов був постановником тільки одного повнометражного фільму — «Андрієш», який був просто добротно зробленою (у співавторстві з Я.Базеляном) стрічкою.
Та хіба ж у тому справа? Як кажуть, жінки дивовижні створіння — вони закохуються в талант. От Світлана і закохалася в людину, чий талант був для неї очевидним. І не помилилась. Одначе ж любовний човен дав тріщину, проживання в стінах одного дому виявилось над силу — їй. Та хіба прописка на спільних квадратних метрах є обов’язковою умовою духовного єднання людей?
Вони більше ніколи не жили в одній квартирі, в одному домі. Та по суті справи завжди були однією сім»єю. Сергій Параджанов був єдиним її чоловіком — єдиним на все життя. Бо ж познайомились вони, коли їй виповнилось тільки 16 років. За легендою, автором якої був сам Параджанов, уперше він побачив її у ложі Оперного театру. Її сліпуча юна краса уразила його, немов блискавка — і він втратив свідомість.
Чи справді було саме так, запитав я Світлану Іванівну. Вона лукаво усміхнулась: «Нехай це лишиться нашою із Сергієм таємницею!». І справді, хіба легенди про красу Кохання треба піддавати прозаїчним перевіркам на фактичну достовірність?? Звісно, коли міряти цей епізод прозаїчними мірками — це очевидна фантазія: щоби 30-літній чоловік отак вже відреагував... Одначе тут є метафізична правда: спалах справді був — і він осяяв усе їхнє життя.
У фільмі «Небезпечно вільна людина» (реж. Роман Ширман) є епізод, коли Світлана Іванівна переповідає чиєсь бачення: Сергій Параджанов, уже на смертному одрі, не зводив очей зі своєї дружини (ну так!). «Хіба це не доказ того,— сказали їй,_ що він був до кінця закоханий у вас?» — «Так,— відповіла вона,— і мені все ще такими важливими є докази його почуттів до мене!».
Тепер вони знову разом - уже на небесах. Написав я ці слова і тут же з тих самих небес засяяло сонце. Не зайвий доказ сонцеликості цієї пари - СВІТЛАНИ і СЕРГІЯ.
Сергій ТРИМБАЧ
Вони розлучились, проживши разом кілька років, народивши сина, Сурена. Чому? Чому вона залишила режисера? Колись я наважився запитати в неї про це. Світлана Іванівна відповіла серйозно: «Тому, що це неможливо було витримати. 24 години на добу яскравий, насичений персонажами театр у нас вдома, двері, що ніколи не замикалися...». Справді, яка жінка це витримає, та ще і з дитиною на руках.
Утім, кажуть — батьки Світлани (а була вона із сім»ї дипломата) не дуже схвалювали її шлюб. Воно й зрозуміло — дочка вийшла заміж, заледве скінчивши школу; зазвичай ніяким батькам подібний поспіх не до вподоби. Це по-перше. По-друге, на момент одруження Параджанов був постановником тільки одного повнометражного фільму — «Андрієш», який був просто добротно зробленою (у співавторстві з Я.Базеляном) стрічкою.
Та хіба ж у тому справа? Як кажуть, жінки дивовижні створіння — вони закохуються в талант. От Світлана і закохалася в людину, чий талант був для неї очевидним. І не помилилась. Одначе ж любовний човен дав тріщину, проживання в стінах одного дому виявилось над силу — їй. Та хіба прописка на спільних квадратних метрах є обов’язковою умовою духовного єднання людей?
Вони більше ніколи не жили в одній квартирі, в одному домі. Та по суті справи завжди були однією сім»єю. Сергій Параджанов був єдиним її чоловіком — єдиним на все життя. Бо ж познайомились вони, коли їй виповнилось тільки 16 років. За легендою, автором якої був сам Параджанов, уперше він побачив її у ложі Оперного театру. Її сліпуча юна краса уразила його, немов блискавка — і він втратив свідомість.
Чи справді було саме так, запитав я Світлану Іванівну. Вона лукаво усміхнулась: «Нехай це лишиться нашою із Сергієм таємницею!». І справді, хіба легенди про красу Кохання треба піддавати прозаїчним перевіркам на фактичну достовірність?? Звісно, коли міряти цей епізод прозаїчними мірками — це очевидна фантазія: щоби 30-літній чоловік отак вже відреагував... Одначе тут є метафізична правда: спалах справді був — і він осяяв усе їхнє життя.
У фільмі «Небезпечно вільна людина» (реж. Роман Ширман) є епізод, коли Світлана Іванівна переповідає чиєсь бачення: Сергій Параджанов, уже на смертному одрі, не зводив очей зі своєї дружини (ну так!). «Хіба це не доказ того,— сказали їй,_ що він був до кінця закоханий у вас?» — «Так,— відповіла вона,— і мені все ще такими важливими є докази його почуттів до мене!».
Тепер вони знову разом - уже на небесах. Написав я ці слова і тут же з тих самих небес засяяло сонце. Не зайвий доказ сонцеликості цієї пари - СВІТЛАНИ і СЕРГІЯ.
Сергій ТРИМБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |