Втрачаємо. Остаточно
Красиве село над Десною Юхнів Горбовської сільської ради.
Свіжа знімка. Хоча моніторинг сих історичних об'єктів, як і всього того, що руйнується 20-30 років, здійснюю перманентно.
До 1917 року се був симпатичний маєток родини Осетинських. Тепер він має жалюгідний вигляд і , мабуть, стоїть однією ногою перед знищенням.
До речі, відчувається, що він найближчим часом буде тупо знесений.
За 30 метрів ще один красень від місцевих майстрів дерев'яного мистецтва-ровесник , бо з того ж 1856- го року. Маєток ще одного серйозного достойника Тюрина- представника дворянського роду. Інша справа, що будівлі трішки повезло, бо там апартаменти Горбівської сільради.
А метрів за 150- 200 м на маківці гори стояла садиба з 40- кімнатним палацем Ханенків. Зовсім поруч- цегельня, що виготовляла продукт на якісній глині. Тут жили представники знаного роду, чия гілочка мала інтереси впродовж століть у Північній Сіверщині.
От тільки доля палацу ще сумніша. Бо розтягли досить швидко після більшовицького заколоту 1917 року. Хоча ще 100 років тому на сим просторі з розкішними садами та бузковою порослю життя цвіло й пахло.
А які гості! А аматорський театр?
Прикро, що зараз всім, як часто по простому каже мій колега, до сраки! І се дійсно так, без заперечень. Адже тупо втрачаємо серйозний шмат культури українського садово- паркового містецтва 19 ст! Остаточно.
Борис ДОМОЦЬКИЙ
Свіжа знімка. Хоча моніторинг сих історичних об'єктів, як і всього того, що руйнується 20-30 років, здійснюю перманентно.
До 1917 року се був симпатичний маєток родини Осетинських. Тепер він має жалюгідний вигляд і , мабуть, стоїть однією ногою перед знищенням.
До речі, відчувається, що він найближчим часом буде тупо знесений.
За 30 метрів ще один красень від місцевих майстрів дерев'яного мистецтва-ровесник , бо з того ж 1856- го року. Маєток ще одного серйозного достойника Тюрина- представника дворянського роду. Інша справа, що будівлі трішки повезло, бо там апартаменти Горбівської сільради.
А метрів за 150- 200 м на маківці гори стояла садиба з 40- кімнатним палацем Ханенків. Зовсім поруч- цегельня, що виготовляла продукт на якісній глині. Тут жили представники знаного роду, чия гілочка мала інтереси впродовж століть у Північній Сіверщині.
От тільки доля палацу ще сумніша. Бо розтягли досить швидко після більшовицького заколоту 1917 року. Хоча ще 100 років тому на сим просторі з розкішними садами та бузковою порослю життя цвіло й пахло.
А які гості! А аматорський театр?
Прикро, що зараз всім, як часто по простому каже мій колега, до сраки! І се дійсно так, без заперечень. Адже тупо втрачаємо серйозний шмат культури українського садово- паркового містецтва 19 ст! Остаточно.
Борис ДОМОЦЬКИЙ
Читайте також |
Коментарі (1) |
| |