Вселенський

Він зайшов до зали урочистий й строгий. Пильно поглянув мені просто в очі, наче прочитав думки, від чого я на мить відчула себе дитиною.

Привітався. Звершив спільну молитву. Говорив коротко й ненудно, простими словами.

Приділив час спілкуванню. Пом'якшав, наче батько, і навіть засяяв, бачачи, як тішаться його діти.

А коли запросив до спільного фото з українцями Литви на згадку, звернувся до громади зрозумілим усьому світові вітанням: "Слава Україні!".

У відповідь почув таке стоголосе "Героям Слава!", наче нас була не купка, а вся Україна.

Олена ГОЛОВАТЕНКО