Ворожіння на солі

І постскриптумом про підсумки й прогнози: чомусь за 3 години до Нового Року в домі виявилось аж 2 (дві!) пачки Бахмутської (точніше, Соледарської) соли (!!!): одну, пам'ятаю, подарували друзі, вже "як сувенір", на врученні мені Ордена Почесного Леґіону від Президента Франції, а от звідки взялася друга - намертво не згадаю! Кожна пачка по 1,5 кг, якщо мірятись відомою приказкою, разом буде приблизно п'ята частина пуда ("п'ятка", як мовилося в давнину), - і не можу позбутись прехимерного відчуття, що, поки цю "п'ятку від пуда соли" з'їмо, якраз звільнення Донбасу й настане...

Зазвичай я таких віддчуттів не оприлюднюю. Але на Щедрий вечір (а сьогодні саме Щедрий вечір, за новим календарем!) - Бог із ним, хай буде!

Може, це такий привіт із окупованої частини України - пригадка, що нас там ждуть, і Новий Рік стрічатимуть - за київським часом. А може, просто три кілі кристалізованих сліз, пролитих, як у старовинній пісні, "у московськім караулі, у тюрмі", - бо вони дивно тяжкі, ці дві пачки, по одній у кожну руку: як гантелі завважки відчуваються...

З Новим Роком, Бахмут, і Бердянськ, і Соледар, і Гопрі, і Мелітополь, і Крим, і всі-всі мої землі, яких не вмію назвати на ім'я і де ніколи не була і, можливо, не буду, - потерпіть іще трошечки, ще всього лиш одна п'ятка від пуда соли лишилась - і, як обіцяв мені недавно вояк на вокзалі, "все буде Україна"!
І так воно й буде.

Оксана ЗАБУЖКО