Водний слалом по-чернігівські: Відео. Фото.
Маючи одну з найбільших у Європі площу водойм, Україна впевнено перебирає на себе лідерство серед водних видів спорту. Ось уже у Вишгороді, під Києвом, відбувся етап водної «Формули -1» серед скутерів. На осінь подібне планується в Тернополі.
Ну а Чернігів? Як показали останні зливи, він заслужено може подавати заявку на проведення змагань з водного слалому. Кращої траси, ніж Холодний Яр (теперішня вулиця Олекси Десняка – за усталеною чернігівською традицією у нас всі крутояри на честь творчих особистостей) годі й шукати. Перепад висот, кількість і складність перешкод, круті повороти – є де розгулятися шукачам пригод.
Виступати від Чернігова поза конкурсом, безумовне право матиме команда депутатів-комунальників. Їхні колеги-екологи довели свою майстерність, створюючи унікальні ТСПЗ (тимчасові сміттєплавзасоби) із зібраного пластикового сміття. Правда, що з усім тим добром робити далі, ще не визначилися – дискусії щодо сміттєпереробного заводика тривають.
Перевагою пропонованої траси є її багатофункціональність. Після дощів – це готовий полігон для джиперів. Екстрім з адреналіном наші шляховики учасникам гарантують.
Кілька років тому в одну з післядощових вирв завалився мікроавтобус, ну а скільки побито ресор і валів – відомо тільки водіям невдахам. Регулярні «латання» асфальту результат дають тимчасовий. Воно й зрозуміло – окрім старої, доброї бруківки такого натиску води не витримає жодне покриття.
Вкотре переконуєшся, наші попередники були в своїх діях значно практичніше. Кожен римський легіонер брав із собою камінь і дороги, вимощені ними, збереглися до наших днів. Переважно у Західній Україніа, та й у Києві теж, вулиці зі значним перепадом висот зберегли бруківку. Воно з якого боку не візьми – і практично, і екологічно, і історично.
Але не в Чернігові. Величезні масиви давніх чернігівських вулиць в часи індустріального ентузіазму були бездумно залиті гудроном, закатані асфальтом. А під ним унікальний клінкер, тротуарна плитка з клеймом виробника на кожній, ідеально відшліфована роками бруківка.
Автор, невиправний шанувальник Чернігова стародавнього, задався ціллю відтворити на власному подвір’ї брукований клаптик історії, вимощений з фрагментів, по яких колись сновигали монахи, бо з під Єлецького монастиря, крокували жандарми зі злочинцями, бо з під в’язниці, шпацерували земські чиновники з панянками, бо з під управи і власне з Холодного Яру, яким зі свого маєтку зазвичай спускався на Лісковицю Михайло Коцюбинський.
Наскільки це вдалося – можна судити з представленого фото. І такою могла би бути значна частина історичного центру нашого чудового міста.
P.S. Коли звучить: «Там, де гори, полонини, // Де стрімки потоки линуть» чомусь завжди уявляються чернігівські Холодні Яри.
Олекса ПЕКУР
Ну а Чернігів? Як показали останні зливи, він заслужено може подавати заявку на проведення змагань з водного слалому. Кращої траси, ніж Холодний Яр (теперішня вулиця Олекси Десняка – за усталеною чернігівською традицією у нас всі крутояри на честь творчих особистостей) годі й шукати. Перепад висот, кількість і складність перешкод, круті повороти – є де розгулятися шукачам пригод.
Виступати від Чернігова поза конкурсом, безумовне право матиме команда депутатів-комунальників. Їхні колеги-екологи довели свою майстерність, створюючи унікальні ТСПЗ (тимчасові сміттєплавзасоби) із зібраного пластикового сміття. Правда, що з усім тим добром робити далі, ще не визначилися – дискусії щодо сміттєпереробного заводика тривають.
Перевагою пропонованої траси є її багатофункціональність. Після дощів – це готовий полігон для джиперів. Екстрім з адреналіном наші шляховики учасникам гарантують.
Кілька років тому в одну з післядощових вирв завалився мікроавтобус, ну а скільки побито ресор і валів – відомо тільки водіям невдахам. Регулярні «латання» асфальту результат дають тимчасовий. Воно й зрозуміло – окрім старої, доброї бруківки такого натиску води не витримає жодне покриття.
Вкотре переконуєшся, наші попередники були в своїх діях значно практичніше. Кожен римський легіонер брав із собою камінь і дороги, вимощені ними, збереглися до наших днів. Переважно у Західній Україніа, та й у Києві теж, вулиці зі значним перепадом висот зберегли бруківку. Воно з якого боку не візьми – і практично, і екологічно, і історично.
Але не в Чернігові. Величезні масиви давніх чернігівських вулиць в часи індустріального ентузіазму були бездумно залиті гудроном, закатані асфальтом. А під ним унікальний клінкер, тротуарна плитка з клеймом виробника на кожній, ідеально відшліфована роками бруківка.
Автор, невиправний шанувальник Чернігова стародавнього, задався ціллю відтворити на власному подвір’ї брукований клаптик історії, вимощений з фрагментів, по яких колись сновигали монахи, бо з під Єлецького монастиря, крокували жандарми зі злочинцями, бо з під в’язниці, шпацерували земські чиновники з панянками, бо з під управи і власне з Холодного Яру, яким зі свого маєтку зазвичай спускався на Лісковицю Михайло Коцюбинський.
Наскільки це вдалося – можна судити з представленого фото. І такою могла би бути значна частина історичного центру нашого чудового міста.
P.S. Коли звучить: «Там, де гори, полонини, // Де стрімки потоки линуть» чомусь завжди уявляються чернігівські Холодні Яри.
Олекса ПЕКУР
Коментарі (0) |