Вітцівство – се захист і прийняття

Дітям слід давати найліпше з того, що маємо самі. Бо дітей виховує те, що їх оточує. Пам’ятаймо, що дитина – се не власність наша, а душа, що дана нам на збереження. Наша радість, празник наш. Не нехтуймо виховою. Виховуючи дитину, виховуємо себе.

Частіше хваліть дитину – і вона буде ставитися до себе і до вас ліпше.
Будьте з нею чесним – так вона навчиться справедливости.
Захищайте її – так навчиться вірити.
Будьте з нею поблажливі – се виховує терплячість.
Частіше підбадьорюйте – так набувається впевненість у собі.
Навчіть дитину любити себе.
Навчіть вибирати головне і приділяти йому найбільше уваги й праці.
Навчіть говорити – вільно і виразно. Згодом се полегшить їй віднайти голос у многоголоссі світу і використати його.
Навчіть її ділитися почуттями.
Навчіть її люб’язности й подячности – се розкриває характер.
Навчіть її захищати себе.
Навчіть її бути вільною, вона не чиясь власність.
Навчіть її бути радісною і любити сміх.
Навчіть її любити ручну роботу, фізичні зусилля, пішу ходу. Се підсилить її уяву і розум.
Дайте дитині зрозуміти, що речі не зроблять її щасливою.
Не вимагайте від неї відплати за добре батьківство.
Не говоріть і не думайте про дитину погано.
Завжди дослухайтеся до її запитань і відповідайте на них.
Дайте відчути, що її люблять і приймають такою, якою вона є. За будь-яких обставин.
Переконайте її, що завжди будете поряд. Навіть тогди, коли вас уже не буде в сьому світі.
Передавати дитині свої знаття – хіба се не очевидність нашого продовження?!
Пам’ятайте, що вітцівство – се захист і признання.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Синій зошит".