Віктор Лазар оголосив війну Бекешку
Колишній голова Чернігівської районної адміністрації проти колишнього керівника «Чернігівстандартметрології». Голова Пакульської сільради Лариса Ковальчук розказувала який бідний бюджет села і як треба поставити на місце фермерів Саннікових, що мало платять, а я нарахував на ній шість золотих прикрас, що самі в очі кидалися.
Голова фермерського господарства Світлана Саннікова була втомленою – чергова комісія за черговими скаргами. Зате, коли забіг у кабінет найменший, сьомий її син, світячи голими ногами, підхопила його радісно на руки і стала іншою: усміхненою, задоволеною життям.
Конфлікт цих двох жінок, донедавна – подруг, вийшов за межі села: сайт «Високий Вал» помістив статтю на користь сільського голови. Мовляв, фермери Саннікови мало платять у бюджет, не ремонтують водогін, не оформили договори на земельні паї тощо. Оскільки сайт протилежної позиції не вмістив, «Сіверщина» вирішила на місці поцікавитися конфліктом з обох сторін.
…На вулиці Пакуля я зупинив двох мамочок – обоє в декреті, про конфлікт знають і однозначно на стороні фермерів: «Ви подивіться як вони працюють разом з дітьми! А голова сільради зате магазин закрила, щоб не було конкуренції її власному магазину».
Уточнення: магазин оформлений на родичів голови сільради, адже їй відомо про корупцію, якби був таки на неї. В селі, до речі, лишились два магазини – ще один тримає директор школи, якого теж пробували прибрати, але виявився не по зубах…
На вулиці я знайшов і одного невдоволеного фермерами – чоловік цей ніколи в селі не працював і має претензії до ціни за воду – 8 гривень. Проте водогін в обслуговування фермери взяли виключно на прохання сільської голови, щоб допомогти їй. Обслуговували два хлопці Саннікових і глава сім’ї часто ремонтував труби. Тепер же, коли виник конфлікт, фермери повернули сільраді назад це клопітне господарство – щоб розрахуватися за електроенергію на обслуговування водогону, вони своїх свиней продавали. Лариса ж, коли ще була підприємцем, відмовилася братися за водогін: «Невигідно!». Санніковим теж невигідно, але взялися заради села…
«Зате 31 грудня позаминулого року, коли стався прорив, я в новорічну ніч у шахті сидів, але до кінця дня вода була», -- не без гордості розказує Володимир Санніков.
Тепер же водогін фактично безхозний і в Семенягівці уже поговорюють про його відключення, бо нема кому обслуговувати.
Тож невдоволені фермерами є – як же у селі без цього. Але найбільше голова:» Минулого року вони заплатили у бюджет тільки 3506 гривень, тоді як інший фермер – фірма Юрія Шпильки «Екоенерджи» -- 113 476. Обіцяли тримати півтори тисячі корів, але і корів здали, і ферму в металолом. Людям, що в них працювали, не платили зарплату. Захопили землі без оформлення договорів…».
...У Саннікових – семеро дітей і всі хлопці. Старший уже одружений, свою дитину чекає, а найменший ще голим задом світить, як у старосвітському селі. Подумалося, що таку сім’ю у нормальній державі треба б хвалити, допомагати – кредитами, путівками тощо. А їх навпаки – намагаються вижити. Бо самостійні. А такі завжди невигідні.
Віктор Лазар привіз Саннікових у Пакуль, коли був головою районної державної адміністрації, і досі допомагає своїм підшефним – скажімо, картоплю поміняв на крохмальному заводі, щоб сорти були у них кращі. І ревниво слідкує за нападами на них. Тому й оголосив Віталію Бекешку війну.
…А до чого тут Бекешко – колишній керівник «Чернігівстандартметрології», колишній заступник директора Держспоживстандарту України і тодішній та нинішній, як він себе називає, «поміщик трьох хуторів»?
У Пакулі на питання про стосунки його з головою сільради Ларисою Ковальчук, відповідають дипломатично: «Його машина часто під двором у Лариси стоїть». Тоді дивляться на твою загальмовану реакцію і додають: « Лариса – незаміжня. А в Бекешка ж і жінка красива…» Село завжди знає все, що треба, що й не треба…
Проте, справа, як на мене, глибша – комусь треба відібрати у Саннікових землю. Кому? Час покаже.
А в Бекешка біля маєтку я теж побував – оскільки таблички про приватну власність він ще виставив, то принаймні до бойової машини піхоти, виставленої при вході, я підійшов. Та, думаю, розповідь про це ще буде.
Василь ЧЕПУРНИЙ,
Чернігівський район.
Скорочено. Повністю матеріал надруковано в газеті "Сіверщина" за 17 травня.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |