Виїзд із села і навколо

Не вщухає срач навколо якоїсь коханки відомого бійця, яка намагалась відсудити у його батьків хату після його загибелі.

Коментувати цей суд, її права, її особу і кожен випад у її бік не буду, бо це...
Вже накоментували і назаявляли більше, ніж достатньо.

Краще зверніть увагу на те, як вас нагодували сенсаційним лайном у стилі 95-ї серії санта-барбари.
І наступ ЗСУ вже не цікавий, і ракетні обстріли не заважають сратись навколо недодепутатки-недолікарки-недобойцици-недодружини-недовласниці квартири у Києві...

Людоньки... вам не вистачає срачів навколо? Тут у мене в селі з двох можливих доріг виїзду з села засипали грунтом з бетонними блоками одну, щоб всі через блок-пост їздили. А через цей блокпост їдуть всі машини у місто і у північну частину області. Уявіть собі чергу на 40-50 хвилин щоранку і щовечора.

Так от там був справді срач чи варто її, ту дорогу, відкривати чи ні. Тут тобі і "вайна ідьот, а ви єздіть свабодна хатітє". Тут тобі й "всєх нада пєрєлавіть, хто укриваітсса ат мабілізациі". І апогеєм того срачу було "мій син воює, чоловік воює, невістка з онуками по Європах страждає, а ви тут, падлюки, хочете без проблем жити? та вам кожен двір закрити треба і випускати по перепусткам, щоб життя малиною не здавалось".

Зайдіть у будь-яку маленьку спільноту мешканців села чи району - там ви одразу забудете... ні, не лише про війну.... забудете навіть власне ім'я, бо проблеми "абиватєлєй" понад усе.
Ось так і живем... та чи довго?

Анатолій ЯРОВЕД