Відважний підводник першої світової війни
Наступного року світова спільнота відзначатиме сторіччя від початку Першої світової війни — однієї з найкривавіших та руйнівних в історії людства.
У цю війну було втягнуто 38 держав із населенням 1,5 млрд осіб, тобто три чверті населення Земної кулі. У бойових діях з усіх боків безпосередню участь брали 73,5 млн військовослужбовців, а людські втрати склали 10 млн загиблих, 20 млн поранених, 3,5 млн з яких залишилися каліками. До того ж на теренах колишньої Російської імперії Світова війна одразу переросла у Громадянську, яка тривала ще 4 роки і була ще кривавіша.
Довгий час у Радянському Союзі з політичних міркувань Велику Вітчизняну, як називали війну сучасники, перейменували в Імперіалістичну і характеризували виключно як «битву імперіалістичних хижаків», «забуваючи», що у цій війні воювали мільйони наших співвітчизників, які вважали, що захищають Батьківщину. Вони не шкодували своїх сил і життя, отримували бойові нагороди, якими пишалися.
Серед героїв було багато українців, у тому числі наших земляків. Про одного з них ця розповідь.
Михайло Олександрович Кітіцин народився у Чернігові 17 вересня 1885 року (за старим стилем) у незаможній дворянській родині. Його батько, українець за походженням, Олександр Олександрович мав ранг колезького асесора, мати Лідія Миколаївна, як більшість жінок того часу, займалася господарством і вихованням дітей. 4 жовтня маленького Михайлика охрестили в Миколаївській церкві. Після закінчення Чернігівської класичної гімназії Михайло Олександрович вступив до Санкт-Петербурзького морського кадетського корпусу — одного з престижних військових навчальних закладів того часу.
1905 року, отримавши звання мічмана, молодий офіцер був направлений для проходження служби на Далекий Схід. Війна з Японією ще не закінчилася, але взяти участь у бойових діях Кітіцину не судилося. Спочатку він служив на крейсері другого рангу «Алмаз», а потім був переведений на крейсер першого рангу «Олег». У складі його екіпажу мічман Кітіцин, нагороджений медаллю, в пам’ять російсько-японської вiйни здiйснив перехiд вiд Сайгону до Балтики, куди «Олег» прибув тільки в 1906 році.
Декілька наступних років промайнули непомітно в безперервних плаваннях по холодних водах північних морів, де екіпажу транспортного судна «Бакан», на якому проходив службу лейтенант Кітіцин, довелося нести не тільки патрульну службу, а й проводити різноманітні географічні дослідження.
Після повернення Михайло Олександрович був направлений на курси підводників. Це повністю змінило його подальшу долю і надовго пов’язало з Чорним морем. Після закінчення курсів лейтенант Кітіцин став командиром підводного човна «Судак» Чорноморського флоту водозаміщенням 110 тонн. На той час весь підправ складався з п’ятьох невеликих човнів, таким чином кожен офіцер-підводник був на особливому рахунку.
Під час Першої світової війни, восени 1916 року, Кітіцин приймає під свою команду підводний човен «Тюлень». Екіпаж цієї субмарини вже мав чималий бойовий досвід. Молодий командир використовує цю перевагу в повному обсязі, здійснивши декілька вдалих рейдів.
На початку жовтня він здійснив сміливий рейд до берегів Туреччини, де «Тюлень» вступив у нерівний бій з великим і добре озброєним транспортом «Родосто», захопив його та під конвоєм привів до Севастополя. Це був перший в історії (і не повторений досі жодним підводним човном російських та радянських ВМФ) випадок, коли субмарина не тільки перемогла велике озброєне судно в артилерійській дуелі, а й захопила його в полон.
Володимир РУДЕНОК
Скорочено. Повністю стаття надрукована в газеті "Сіверщина" за 11 липня.
У цю війну було втягнуто 38 держав із населенням 1,5 млрд осіб, тобто три чверті населення Земної кулі. У бойових діях з усіх боків безпосередню участь брали 73,5 млн військовослужбовців, а людські втрати склали 10 млн загиблих, 20 млн поранених, 3,5 млн з яких залишилися каліками. До того ж на теренах колишньої Російської імперії Світова війна одразу переросла у Громадянську, яка тривала ще 4 роки і була ще кривавіша.
Довгий час у Радянському Союзі з політичних міркувань Велику Вітчизняну, як називали війну сучасники, перейменували в Імперіалістичну і характеризували виключно як «битву імперіалістичних хижаків», «забуваючи», що у цій війні воювали мільйони наших співвітчизників, які вважали, що захищають Батьківщину. Вони не шкодували своїх сил і життя, отримували бойові нагороди, якими пишалися.
Серед героїв було багато українців, у тому числі наших земляків. Про одного з них ця розповідь.
Михайло Олександрович Кітіцин народився у Чернігові 17 вересня 1885 року (за старим стилем) у незаможній дворянській родині. Його батько, українець за походженням, Олександр Олександрович мав ранг колезького асесора, мати Лідія Миколаївна, як більшість жінок того часу, займалася господарством і вихованням дітей. 4 жовтня маленького Михайлика охрестили в Миколаївській церкві. Після закінчення Чернігівської класичної гімназії Михайло Олександрович вступив до Санкт-Петербурзького морського кадетського корпусу — одного з престижних військових навчальних закладів того часу.
1905 року, отримавши звання мічмана, молодий офіцер був направлений для проходження служби на Далекий Схід. Війна з Японією ще не закінчилася, але взяти участь у бойових діях Кітіцину не судилося. Спочатку він служив на крейсері другого рангу «Алмаз», а потім був переведений на крейсер першого рангу «Олег». У складі його екіпажу мічман Кітіцин, нагороджений медаллю, в пам’ять російсько-японської вiйни здiйснив перехiд вiд Сайгону до Балтики, куди «Олег» прибув тільки в 1906 році.
Декілька наступних років промайнули непомітно в безперервних плаваннях по холодних водах північних морів, де екіпажу транспортного судна «Бакан», на якому проходив службу лейтенант Кітіцин, довелося нести не тільки патрульну службу, а й проводити різноманітні географічні дослідження.
Після повернення Михайло Олександрович був направлений на курси підводників. Це повністю змінило його подальшу долю і надовго пов’язало з Чорним морем. Після закінчення курсів лейтенант Кітіцин став командиром підводного човна «Судак» Чорноморського флоту водозаміщенням 110 тонн. На той час весь підправ складався з п’ятьох невеликих човнів, таким чином кожен офіцер-підводник був на особливому рахунку.
Під час Першої світової війни, восени 1916 року, Кітіцин приймає під свою команду підводний човен «Тюлень». Екіпаж цієї субмарини вже мав чималий бойовий досвід. Молодий командир використовує цю перевагу в повному обсязі, здійснивши декілька вдалих рейдів.
На початку жовтня він здійснив сміливий рейд до берегів Туреччини, де «Тюлень» вступив у нерівний бій з великим і добре озброєним транспортом «Родосто», захопив його та під конвоєм привів до Севастополя. Це був перший в історії (і не повторений досі жодним підводним човном російських та радянських ВМФ) випадок, коли субмарина не тільки перемогла велике озброєне судно в артилерійській дуелі, а й захопила його в полон.
Володимир РУДЕНОК
Скорочено. Повністю стаття надрукована в газеті "Сіверщина" за 11 липня.
Читайте також |
Коментарі (0) |