Ювілейне
Ще пару днів тому вагався про що написати у цьому дописі: стільки всього відбулося в житті – що головне, який, так би мовити, меседж для сьогодення? Відповідь знайшлася несподівано. Буквально кілька годин тому зателефонував краєзнавець-земляк Анатолій Федірко і повідомив, що в чернігівському поліграфічно-видавничому комплексі «Десна» віддрукували тираж книги про моє рідне селище Понорницю. Анатолій Михайлович – автор та упорядник цього видання, долучився до його підготовки і я. Ну, хіба не подарунок до ювілею?
І, знаєте, сьогодні, коли для кожного притомного українця Україна понад усе, так важливо пам’ятати своє коріння, свій родовід, відчувати свій національний код. Книга «Понорниця: від минулого до сьогодення» дає таку можливість. В ній не тільки історична ретроспектива селища, а й багато цікавих фактів, свідчень та фото місцевих жителів. А ще – невідомі чи маловідомі сторінки історії, про які раніше не згадували у шкільних та університетських програмах.
Дякую Миколі Селянському і Тамарі Петрушанко за ідею та подвижництво, Анатолію Федірку за написання книги, рецензентам та редакційній раді за підготовку цього видання до друку.
Чомусь згадав сьогодні своїх батьків у різні періоди їх життя: і молодими, коли зимовими вечорами сидів у мами чи батька на колінах, а мати наспівувала, вишиваючи рушники; і в більш зрілому віці, коли в наші з братом студентські роки батьки тримали хазяйство аби нас вивчити; і на схилі літ, коли мама і тато аж світилися від щастя як на порозі з’являлися онуки.
Так, роки летять, вже і в самого поважний ювілей. Але, не знаю як хто, духом залишаюся молодим. Які там 60, правда ж, ровесники? Так і має бути!
P.S. Найголовніше. Підтримуйте наших захисників: хто як може і чим може. Це важливо. Це про наше майбутнє. Захистимо себе, захистимо державу – житимемо в цивілізованому світі. Захоплююся наполегливістю моєї колеги Ольга Конопацька-Плєхова, яка організувала збір для чернігівських прикордонників 105 загону, що зараз на передовій. Будь-яка сума, хай і невелика, допоможе захистити наших бійців. А вони захищають нас. По можливості задонатьте.
Благодійна банка
https://send.monobank.ua/jar/6pdXhsmrYR
Номер картки банки 4441 1111 2038 9014
Я вже щойно задонатив.
Анатолій ТЮТЮННИК
І, знаєте, сьогодні, коли для кожного притомного українця Україна понад усе, так важливо пам’ятати своє коріння, свій родовід, відчувати свій національний код. Книга «Понорниця: від минулого до сьогодення» дає таку можливість. В ній не тільки історична ретроспектива селища, а й багато цікавих фактів, свідчень та фото місцевих жителів. А ще – невідомі чи маловідомі сторінки історії, про які раніше не згадували у шкільних та університетських програмах.
Дякую Миколі Селянському і Тамарі Петрушанко за ідею та подвижництво, Анатолію Федірку за написання книги, рецензентам та редакційній раді за підготовку цього видання до друку.
Чомусь згадав сьогодні своїх батьків у різні періоди їх життя: і молодими, коли зимовими вечорами сидів у мами чи батька на колінах, а мати наспівувала, вишиваючи рушники; і в більш зрілому віці, коли в наші з братом студентські роки батьки тримали хазяйство аби нас вивчити; і на схилі літ, коли мама і тато аж світилися від щастя як на порозі з’являлися онуки.
Так, роки летять, вже і в самого поважний ювілей. Але, не знаю як хто, духом залишаюся молодим. Які там 60, правда ж, ровесники? Так і має бути!
P.S. Найголовніше. Підтримуйте наших захисників: хто як може і чим може. Це важливо. Це про наше майбутнє. Захистимо себе, захистимо державу – житимемо в цивілізованому світі. Захоплююся наполегливістю моєї колеги Ольга Конопацька-Плєхова, яка організувала збір для чернігівських прикордонників 105 загону, що зараз на передовій. Будь-яка сума, хай і невелика, допоможе захистити наших бійців. А вони захищають нас. По можливості задонатьте.
Благодійна банка
https://send.monobank.ua/jar/6pdXhsmrYR
Номер картки банки 4441 1111 2038 9014
Я вже щойно задонатив.
Анатолій ТЮТЮННИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |