Віддаймо Москві "москвовліплених"!

Коли у Верховній Раді Президент України назвав імена новітніх українськиї героїв, що боронять країну на Сході, багато з яких віддали життя у тій боротьбі, то всі в парламенті шанобливо встали, навіть іноземні гості, не встали лише троє попів УПЦ Московського патріархату на чолі з предстоятелем церкви Онуфрієм…
Питається: де вони живуть, кому моляться і кому служать?!!

* * *
Слухайте-но, а, може, все-таки нам тут не бути такими принципово-впертими?
Мо', поступитися? Я не кажу, що це праведно. Це навіть не справедливо.
Згоден, мої запеклі опоненти, ми знову йдемо на вкрай непопулярні рішення, продиктовані геополітичними особливостями, війною та економічними скрутами. Згоден, браття і сестри, але ж хіба хочеш -- біда наша неволить!

Хай це нам на великий збиток, та де наше не пропадало? А тим паче за довгу історію московсько-української братньої дружби, ще й сестринського сусідства.

Станьмо на горло власним інтересам! Візьмімо серце в тугі обценьки і зважмося! Може ж таки, нас по сьому не убуде...

Отже.

Покаймося щирим духовним покаянієм і звернімося до святійшого Патріарха Московського Кіріла з великодушною пропозицією обміну: вони нам -- ОДНУ Києво-Печерську Лавру, а ми їм од щедрот своїх -- ДВОХ НАШИХ українських митрополитів: Онуфрія і, скажімо, Павла Лебедя. Можна, як акт особливої пошани до провідничого МПЦ, додати до цього жертовного списку ще двійко-трійко архієреїв УПЦ (МП).

ЗНАЮ, ЯКИЙ ЦЕ ТЯЖКИЙ УДАР ПО УКРАЇНСЬКОМУ ПРАВОСЛАВ'Ю, АЛЕ ЗМИРІМОСЯ, ХРИСТОЛЮБИВІ! НАЙ СЕ БУДЕ НАШОЮ СПОКУТНОЮ ЖЕРТВОЮ. СПОКУТНОЮ І, СПОДІВАЮСЯ, ПРОЩАЛЬНО-РОЗЛУЧАЛЬНОЮ.

Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ

Від редакції.
Ловко сказано, але Онуфрій, Антоній та іже з ними і так є власністю Москви. То тільки прикидаються вони українськими... Завдання у них таке.