Великий Четвер: це зовсім не про миття вікон
Зібравшись на вечерю, яка була тайною, оскільки Ісуса і його соратників переслідували юдейські первосвященники, громада була ошелешена: Учитель підперезався рушником і став мити ноги учням своїм.
"Підходить, отже, і до Симона Петра, та той Йому: “Ти, Господи, мені вмивати ноги?” 7. Каже йому Ісус у відповідь: “Те, що Я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім”. 8. Петро ж Йому каже: “Ні, не митимеш моїх ніг повіки!” – “Коли Я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо Мною частки.” 9 . “Господи, – проказує до Нього Симон Петро, – то не тільки ноги, але і руки, і голову!” 10. А Ісус йому: “Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та не всі”. 11. Знав бо, хто зрадити Його мав, тим то й мовив: “Не всі ви чисті”.
Коли ж учні питали Його хто ж зрадити має, Ісус уже прямо говорив: "Хто вклав зо Мною руку в миску, той Мене зрадить. 24. Син Чоловічий іде, як написано про Нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” 25. А Юда, зрадник Його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив”.
Сьогодні, як і дві тисячі років, деякі юдофіли намагаються виправдати Юду - мовляв, якби він не зрадив Ісуса, то Він би і не воскрес. Логіка бандитська: щоб торжествував закон - треба робити злочини. Зрештою, якщо римського намісника жодна Євангелія не звинувачує у розп'ятті Ісуса (а каже - розп'ятий ПРИ Понтії Пилаті), то про зраду Юди говорить однозначно.
Та сьогодні Церква нагадує ще про одну зраду - апостола Петра. "Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеянином”. 70. Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш”. 71. Коли ж він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету”. 72. Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка”. 73. Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє”. 74. Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка”. І враз заспівав півень. 75. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене”. І вийшовши звідтіль, заплакав гірко".
Бачте, тут знову Євангеліє нагадує: Петро, як і Ісус, був галілеянином - мова його видавала. А Галілея - це не Юдея, вона завойована Юдеєю за 170 років до народження Ісуса. Галілеяни - інший народ. Українці були 300 років під московитами, а ними не стали - чому ж ми маємо думати, що галілеяни стали євреями?!
«Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але як розбійник, визнаю Тебе: пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоїм».
Картина Пимоненка "Страстний Четвер". На ній - Анастасіївська церква у Глухові. А ще там зображено народний звичай: донести до хати запалену свічку, щоб намалювати на сволоках та вхідних дверях захисні хрести
Василь ЧЕПУРНИЙ
"Підходить, отже, і до Симона Петра, та той Йому: “Ти, Господи, мені вмивати ноги?” 7. Каже йому Ісус у відповідь: “Те, що Я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім”. 8. Петро ж Йому каже: “Ні, не митимеш моїх ніг повіки!” – “Коли Я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо Мною частки.” 9 . “Господи, – проказує до Нього Симон Петро, – то не тільки ноги, але і руки, і голову!” 10. А Ісус йому: “Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та не всі”. 11. Знав бо, хто зрадити Його мав, тим то й мовив: “Не всі ви чисті”.
Коли ж учні питали Його хто ж зрадити має, Ісус уже прямо говорив: "Хто вклав зо Мною руку в миску, той Мене зрадить. 24. Син Чоловічий іде, як написано про Нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!” 25. А Юда, зрадник Його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив”.
Сьогодні, як і дві тисячі років, деякі юдофіли намагаються виправдати Юду - мовляв, якби він не зрадив Ісуса, то Він би і не воскрес. Логіка бандитська: щоб торжествував закон - треба робити злочини. Зрештою, якщо римського намісника жодна Євангелія не звинувачує у розп'ятті Ісуса (а каже - розп'ятий ПРИ Понтії Пилаті), то про зраду Юди говорить однозначно.
Та сьогодні Церква нагадує ще про одну зраду - апостола Петра. "Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеянином”. 70. Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш”. 71. Коли ж він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету”. 72. Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка”. 73. Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє”. 74. Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка”. І враз заспівав півень. 75. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене”. І вийшовши звідтіль, заплакав гірко".
Бачте, тут знову Євангеліє нагадує: Петро, як і Ісус, був галілеянином - мова його видавала. А Галілея - це не Юдея, вона завойована Юдеєю за 170 років до народження Ісуса. Галілеяни - інший народ. Українці були 300 років під московитами, а ними не стали - чому ж ми маємо думати, що галілеяни стали євреями?!
«Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але як розбійник, визнаю Тебе: пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоїм».
Картина Пимоненка "Страстний Четвер". На ній - Анастасіївська церква у Глухові. А ще там зображено народний звичай: донести до хати запалену свічку, щоб намалювати на сволоках та вхідних дверях захисні хрести
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |